Поезія, Наталія Дем'янова
ЗИМА
Земля, засипана снігами,
Жалю не знає,
Зимовий вітер колючками
Мене діймає.
Снігами вкрилось личко біле
І темні вії,
А мою душу захопили
Злі буревії.
О сонце ясне, повернися!
Тебе благаю!
Гарячим подихом торкнися!
Бо я не знаю,
Чи вистачить в моєму тілі
Слабкої сили,
Щоб відігнать бурани білі
На край могили…
23.12.2009
ЗОРІ
Мої зорі! Світіть мені світіть мені в очі.
Я милуюся вами без тями!
Я тікаю у ваші простори,
Я мандрую у небо ночами.
Що за сила до вас мене кличе?
Що у вас мене палко чарує?
Ясні зорі мене обіймають,
Срібний місяць мене поцілує…
23.12.2009
НАВЕСНІ
Як сонце навесні ласкаво посміхнеться,
Як втонуть у квітках замріяні сади,
Як птах поміж дерев луною озветься,
То я тобі скажу: «О любий мій, прийди!»
Коли весняний дощ в обличчя поцілує,
А вітер замете засмучені сліди,
Єдиний помах крил твоїх мене врятує.
Я крикну навесні: «Іди до мене, йди!»
Коли прийде тепло, розквітнуть жовті квіти,
І потече струмок розталої води,
О як мені тоді захочеться зустріти
Весняний погляд твій. Повторюю: «Прийди!»
У ніч весняну ту я небо розмалюю
В барвисті кольори. Не буде вже біди.
Я в танці оживу, у хмарах затанцюю.
Почуй же заклик мій: «Прийди! Прийди! Прийди!»
23.12.2009
ЧАС
Час пливе, як ріка, час летить, навісний,
Як сполоханий птах, наче вітер легкий.
Як газелі стрімкі, утікають роки.
Облітають пожовклі життя сторінки.
Час стирає події і всі почуття,
І здається, що марно прожите життя.
Але пам'ять тримає в обіймах міцних
Найчарівніший скарб наших днів золотих.
І на заході літ не згадаємо ми
Ні розлук, ані зла, ні лихої зими.
Лише зоряний шлях, лише сонце ясне.
Що погане було, - те навіки мине.
Час поглине не все. Збережем на віки
Наших сонячних днів запашні пелюстки.
З нами в вічність піде незабуте тепло.
Не шкодуй ні за чим, - що було, те було…
23.12.2009
ГРОЗА
Гроза, як фантастична мелодія,
Зваблює душу.
Мої очі вдивляються
В розбурхане небо,
Де важкі, вологі і темні хмари
Змагаються в швидкості.
Мій cлух вловлює шум листя,
Яке легко зривається з дерев
І летить кудись…
І грім гуркоче над світом,
Ніби гніваються боги.
Блискавка засліплює зіниці,
Посилає в серце вогняні стріли.
Моя люба гроза…
23.12.2009
ГРІМ
…Гроза…
В такі миті моє серце
Переповнюється великою радістю,
І я повторюю: «Грими голосніше!!!»
Грім – це моя мила музика,
Яка нагадує звуки
Переможного маршу.
Обожнюю…
І тоді гроза володіє моїм єством,
І я з нею – єдине ціле…
І чому такі короткі грозові ночі?
І чому неможливо
Перетворитися на птаха
І летіти вглиб небес?
Або бігти швидко і легко,
Як стрункий кінь?
І нечутно, як обережна рись?
І невловимо, як стихія…
23.12.2009
ВЕСНА
Крильми легкими весна торкає
Душі моєї найтонші струни.
Озветься серце пташиним співом,
І знов всміхнеться мені фортуна.
Снується тихо, як павутинка
Проміння тепле, тонке і чисте.
Розкрило сонце заспані очі,
Земля вдягає весни намисто.
Малює вітер пухнасті хмари,
І квіти творять яскраве диво…
Весняний подих крокує поряд,
Лікує душу і я щаслива!
8.12.2009
СОНЕТ
Я дивлюся на небо нічне,
Я втоплюся у чорній безодні.
Зорі сяють здалека холодні.
Я дивлюся на небо нічне…
Я милуюсь молочним шляхом.
Я б хотіла цим шляхом гуляти,
Найяснішою зіркою стати.
Я милуюсь молочним шляхом…
Я обожнюю тишу німу –
В тиші чути, як місяць співає.
Його пісня у серці лунає.
Я обожнюю тишу німу…
8.12.2009
ЖИТТЯ
Одне дається нам життя.
Його люблю, його ціную
Й не думаю про майбуття.
В житті своїм сама паную.
Життя одне.І я боюся
Щось втратити із днів своїх.
Милуюсь світом і сміюся,
Бо дні біжать, як талий сніг.
Життя прекрасне! Я вбираю
Його усім своїм єством.
Життя! Його я прославляю.
Воно моїм є божеством!
8.12.2009
|