Каліщук Олександр, пісня. 22.03.2012 р.
Посеред ріллі у спустілому полі,
Мов пригорща снігу біліє здаля.
[То викликом гордим осінній сваволі
Букетик ромашок підносить земля.] 2
В обрамленні вій - пелюстин білосніжних,
Сміються зіниченьки їх золоті.
[Осінні ромашки - хвилюючі, ніжні,
Але не травневі, але вже не ті...] 2
Не ті, що чекало дівча між колосся
Й нехитре гадання творило собі.
Щось, може, збулося, а щось - не збулося,
Чи ж винні ромашки в тім, далебі?..
Мої відчайдушні... Збагнути вам важко,
Що зараз панує пора хризантем.
Осінні ромашки. Останні ромашки!..
Нехай вами доля довіку цвіте.
| 