Каліщук Олександр, пісня. 6.02.2013 р.
Під банями храму причаєно дихає вічність.
Краплинами воску причаєний скапує час,
[Відкриємо серце, сльозою прикриємо вічі.
О Боже всесильний, навчи не зневіритись нас.] 2
Ця дивна потреба приручення вільного неба,
Ця дика повинність вклонятись всеможним рабам.
[І гасне під терном забута дорога до себе,
І квилить на вітрі душі при руйнований храм.] 2
Спадають поволі свічок фосфоричні суцвіття,
Молитва об душі гарячими б'ється крильми.
[О Боже всемудрий, у цім многотрудному світі,
У цім многогрішнім навчи нас лишитись людьми.] 2
|