Віктор Вікторович Мельник
Мельник Віктор Вікторович народився 17 квітня 1954 року в селі Великі Цепцевичі на Рівненщині. Закінчив Ленінградську Духовну Семінарію в 1982 році. Отримав степінь кандидата богослів’я. Заснував газету „Воскресіння”.
Автор збірок „Паломництво до святих місць” (1997 р.), „Волинський край” (2002 р.), „Поети і сонети” (2009 р.).
***
Ця самота - поету свято.
Перо розчісує думки.
Вони тверезі і п’янкі,
Ніколи їх не забагато.
Для нього рими - срібло й злато.
Він проміняє залюбки
Одну метафору ріки
На все, що має, навіть шати.
Веде щасливі діалоги
З камінням, деревом, кущем,
Малює лиця, руки, ноги.
Крилатим тішиться конем.
Коли один-він без напруги,
Та хто похвалить ці потуги.
***
Зникають камінь і метал,
І витвори людські із глини.
Слова ж від серця благочинні
Переживуть пожежу й шал.
Папір - божественний фіал.
Тут тіні й долі старовинні
І правди гіркотно-полинні.
Це-поле, як меморіал.
Словами між трудів і свят
Я вимальовую фасад.
Заходь під сінь, в мою аркаду,
Знайди фантом і водоспад,
Кровоточиву змийте ваду,
В собі знайдіть тепло і лад.
Митець
Хто творить, той лише щасливий.
У святодії - благодать.
Митець у змозі виростать,
Якщо в душі громи і зливи.
Тримає ініціативи
Талант дбайливо розвивать.
Це - муж напівсвятий - не тать,
І діамант в нім особливий.
Збирай і ти свої перлини,
Різцем або пером лікуй.
Не кинь під ноги дар на кпини,
Накинь в коштовнішу із збруй
І щастя заблистить уклінно,
Бо ти його ліпив колінно.
10.09.2010
|