Надія Медведюк, вірші. 24.11.2011 р.
***
Не розкривши очей - не побачити світла.
Не напруживши слух - не почути нам слів.
Ненароджені діти могли б попроситися жити,
Коли б хтось їх колись народив.
Незвичайні дива творять люди звичайні.
Оживає душа, коли слово ласкаве звучить.
Кожен день, кожна мить, навіть подих - були б неповторні,
Коли б серце спіймало ту мить...
2009-2010
***
Так не хочеться відпускати тебе.
Мить.
Так не хочеться...
Час.
Ти летиш так швидко,
Так легко минаєш перепони -
Життя.
Ти не стоїш на місці.
Ти не втішаєшся миттю.
Ти вимагаєш свободи.
Тиша.
Розлоге небо обіймає скелі
І полонини, смерекові схили.
Підіймеш очі веселі -
Віра.
Смарагдами блищить виноград.
Діамантом перекочується росинка -
Ранок. І знов перед очима - Ти.
І посміх уст Твоїх, і сірі тихі очі,
І голос - спів струмка.
Спрага.
2006-2007
***
І випав сніг...
Ще буряки на полі.
І ще горіх листочків не струсив,
А вже метіль розгулює на волі
І сон старий у сани пересів.
Вода чомусь під снігом не застигла,
Осіннє небо сльози сірі ллє,
Готує бездоріжжя мамалигу,
Чоботарям свої вітання шле...
14.10.2909 р.
|