Вівторок, 15-10-2019, 08:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2012 » Лютий » 6 » Малик Віктор, сонети. 6.02.2012 р.
16:21
Малик Віктор, сонети. 6.02.2012 р.
Віктор Малик, сонети. 6.02.2012 р.
 
Поет
 
Незрозумілий для загалу
Тому, що вибраний з еліт.
Завжди зелений, як самшит,
Шукаєш думку й фразу вдалу.
 
Ти за мораль Христову сталу.
Її оспівуєш від літ.
Сяйнув, немов метеорит,
Засвідчив Бога, не Ваала.
 
Євангельське засіяв Слово,
Нехай росте, приносить плід,
Здається, світ формує мова,
 
Себто людський байдужий рід.
Не всі тебе сприймуть… й не треба
Скликай цей люд і вказуй в небо.
16.06.09.
Поет
 
Пряду з куделі тонку нитку,
Святі намолюю слова.
Цілодобова дія трва.
До неба лину, бо є свідком.
 
Драбини, павутини, плітки
Одного, щоб піймать чи два.
І дійсно вершаться діла.
Наповнюють сільці і сітки.
 
Христос наставив риболовом.
До ятерів скликаю люд.
Благовістити про основи
 
І вирізняти світло й бруд.
Я з неводом брожу по краю
Припантеличую до раю.
20.06.09.
Поет
 
В тобі не вигасла любов,
Мелодіює, наче пісня,
І справедливість в серце тисне,
Мабуть, в тобі блакитна кров.
 
Знайшов аристократу схов:
В душі зависли білі вишні.
Не плазував в години грізні,
Хоча й не біг до хоругов.
 
Село - свята колиска Духу.
Шукав Христа, знайшов і жив.
Гравців і зайд, і глупств не слухав,
 
Терпів, оцінював, не скнів.
І люд коли поліз на гори,
Лишивсь собою, не мажорив.
21.06.09.
Поет
 
Не забувай, поете, ти один!
Єдиний без товариша і брата.
Ти в океані, нікуди пристати
І навіть Материзна, як полин.
 
Ти – поводир, неси в собі почин,
Ти, наче птах, тобі не треба мати.
Ти будень перетворюєш у свято,
Ти неба – не землі громадянин.
 
Поетизуєш, молишся, малієш,
Щоб бачить світ під мікроскоп.
Багатоплідний, наче Лія,
 
Тебе вмістить не може Глоб.
То ж зігрівай свою самотність
І люд виводь на груд з безодні.
22.06.09.
Поет
 
Ти, наче круглий сирота.
До тебе кожний має діло,
Та ранить, щоби заболіло.
Бо ти - непотріб і тщета.
 
Твої сонети – суєта:
Стричать і колються, як вила.
Один із тисяч бачить силу,
Що в них мораль живе свята.
 
Не розділяйся, не плазуй,
Слова впрасовуй у вервиці.
Вони вподібнені до збруй,
 
Тримають волю у правиці,
А ти з кадилом благовонним
Пробуджуй люд хмільний і сонний.
01.06.09.
Поет
 
Не відбирай у мене самість,
Цю серцевину й силу крил,
Яку людину ріже з брил,
Підносить у небесні брами.
 
Сонети – друзі, кращі мами.
У них долаю гори й діл,
Христа запрошую за стіл,
Палаци звожу, вежі й брами.
 
Ти суперкритик і немиря,
Не хочеш слухати. Ну що ж.
Мене любов зігріє й віра,
 
А що як ваша правда – лож?
То, що тобі з довкола діє?
За Спасом йду, забувши Дія.
01.07.09.
Поет
 
Я думку виловлю жебрачу
І розіпну на сторінках.
Нехай плазує по роках,
Хай гріх і слабості побачать.
 
Ось образ випливає зрячий:
Крилатий Ангел, світлий змах.
Насипле Гіпокринних благ,
Від крапель студних і гарячих.
 
Пишу для себе, том… розкуто,
Якщо захочеш - причастись.
Сонет десятиріччя спутав,
 
Альтернатив нема на дісь.
Повір, для мене, що отрута.
О – ні! Молитва і покута.
01.07.09.
Поет
 
Поет, немов Господній птах,
Десь поміж небом і землею
Виношує свою ідею,
Щось хоче вивести для благ.
 
А, може, він для противаг,
Щоб передчасно люд до глею
Не впав. Він ямбу і хорею
Превірний жрець, як кроква й лаг.
 
Він - мирний Ангел благовістя.
Вертеп, Голгофа і Фавор
Повсюдить просто без користі,
 
Доповнює небесний хор.
Він з торбою, або крилами
Запрошує до свого храму.
01.07.09.
Поет
 
Ти - дійсний золотошукач.
У лихоманці, у надії
Своє знаходиш, більше сієш.
Ти – наглядач і спотикач.
 
Ти радість бачиш, також плач,
Ти вірно підкоряєш мрії.
Ні жар, ні студ, а ні завії
Не глушать твій передавач.
 
А мо…, ти - медіум блаженний,
Контакт землі й небесних піль.
Ти бідний, але не нужденний,
 
В тобі усього світу біль.
Дендрон в тобі, аксон і синапс.
Ти – інформатор благочинний.
01.07.09.
Поет
 
Я з поетичним сухарем
Спішу до кожного в гостину.
Свою розв’язую хустину,
Щоб зняти біль, розпуку й щем.
 
Завожу в коло до морфем,
Почастувати хочу чинно.
Свої сентенції невинні
Всі викладу на стіл до тем.
 
Продегустуйте шротну масу,
А мо…, щось ціннісне у ній.
Поети до «колінець» ласі,
 
До парадоксів і подій.
Найбільше креативу в мові,
У мислі будь і будеш в слові.
02.07.09.
Переглядів: 497 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Лютий 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
272829
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz