Віктор Малик, сонети. 30.04.2012 р.
Літургія Ранішосвячених дарів
Ми відправляли літургію
Раніш освячених дарів,
Щоб частку ти свою зумів
Забрати з Чаші, з святодії.
Вона тебе чекає, мріє,
Вона жива, Спас воскресив.
Це дивовижніше із див.
Прийми і сам в собі дозрієш.
І ти стаєш для ближніх братом
І другом Господа Христа,
Будь дійсним, а не пустосвятом
Ісус і для тебе «воста».
Ти віру вимальовуй ділом,
Щоби святе не підмінили.
08.03.12.
І неділя Великого посту. Торжество Православ’я.
А ми ікони і хреста
В неділю першу величаєм.
Стає гониме свято-раєм.
Під тінь ховаємось Христа.
Хоча б один з десятки, з ста
До нас лучивсь, де водограї.
Ісус усіх у храм скликає
В сльозах. Благать не перестав.
Ось православ’я в торжестві
«Душе, востань», ставай живою.
В людині ти одна – не дві,
Не завантажуйся журбою.
Спас руку подає Петру.
Вхопись і ти, зроби хоч рух.
08.03.12.
ІІ Неділя Великого Посту
(Григорія Палами, арх. Фесалонітського)
Ти запитав про благодать:
Це дар чи Божа енергія?
Послухай Паламу, він вміє
Це відчувать і розрізнять.
Фаворське світло – тінь від плать,
В що Бог одітий, нею діє.
Вона з надчась – нетварна мрія.
Це – Божий струм, йому палать.
Метаморфуй і просвітися,
Стань Божим сонечком – зайчам,
Хоча б на хвилю, вже надійся
Нехай в тобі засяє храм,
Щоб Дух спочив, знайшов обістя.
Ти запалав, а хтось нагрівся.
08.03.12.
Віднайдення глави Іоанна Предтечі
Главу Предтечі вимагала,
Бо свідчив правду, як закон.
Схиливсь Іван без оборон,
Щоби свята на блюді встала.
Щоб погляд втішила вандала
І примхи ідоло-матрон,
А він не впав а вийшов в «Он»
Поміж бенкету і скандалу.
Язик кололи правдолюба,
Ховали в море нечистот,
Та Бог святих Своїх не губить
І вірні віднайшли кіот.
Глава шанується синами,
Бо розкриває гріх між нами.
09.03.12.
Віднайдення глави Іоанна Предтечі
Хоч у кайданах, в підземеллі
Страшний. І весь дрижить палац,
Бо справжнім був, не як ерзац,
Став ангелом без крил і кельї.
Він із Божественних містерій,
Весь із просфор, облаток, мац.
Усе життя – святий абзац,
Бо з літургій, а не із серій.
Він, наче лев рикнув крилато
І люд злетівсь на Іордан,
Щоб стать живим поміж паган
Чи кременем у купах вати.
А тут схиливсь… і кров стікає,
На блюді вносячись до раю.
09.03.12.
Дідова, поминальна субота
Діди чекають, тато й мама,
Щоб кликнуть їх по іменах,
Щоб біль розстав і смуток й страх.
І виблякли гріхи і плями.
Вони не вмерли – вийшли з драми.
Живо-живі, хоча і прах.
Попали в царство бідолах.
Ми, віримо, стоять при брамі.
Молить за себе вже не час.
Не чує Бог оці благання.
Лиш за живих, за Вас, за нас
Рахуються звідтіль волання.
А ми за себе і за всіх
Корчуємо зубастий гріх.
08.03.12.
Дідова, поминальна субота
Ви дійсно стомлені в чеканні,
Щоби згадать святе ім’я,
Щоби молилася сім’я
За тих, хто вже покинув брані.
Тож оживім святе єднання,
Підлив надію, хто зів’яв.
Нехай заквітне, як земля,
І запалає, як світання.
Шукаймо грамотку старезну,
Несім до свят-отців у храм,
Скорботу скинем величезну,
Підвівши тих, хто впав до ям.
Бо маму гріє панахида
І милостиня тата й діда.
10.03.12.
ІІІ неділя Великого Посту. Хрестопоклонна.
Ми Хрест на голову поклали,
Несем. Здвигаємо для люду,
Щоб кожний став свідоцтвом чуду,
Древо-живий, бо вироста.
На ньому бачимо Христа:
Криваві руки, ноги, груди.
Він всіх обняв й храмо-споруди,
Все оживив, із мертвих встав.
Ось камінь тріс від здивування.
А ти? Питаю, ну, а ти?
Не віриш. Кожний ма світання,
А ти у згустках темноти.
Облобизаймо Древо Хресне
І Спас із вірою воскресне.
14.03.12.
ІV неділя Великого Посту
Прп. Іоанна Лествичника
Ти від гріху черствий, як камінь,
Ти зморщився, засох, осліп,
До нежиттєвості прилип
І мостиш сам себе у раму.
Заплач у кельї чи у храмі.
Сльоза – стріла прониже тип
Гріху. І серце зронить схлип.
Ти вже при клініці, при брамі.
Це – каяття. Ти на драбину
Ставай, Бо твій до неба шлях,
Зволожуй очі, плач невпинно –
Найкращий засіб вічних благ.
Допоможи нам, Іоанне,
Цю лестивцю тримать, як манну.
14.03.12.
22 степінь «Лествиці»
За Преп. Іоанном Лественичником
Кинь пиху, гонор, марнослав’я,
Зламай у них одне із крил.
Хай вибиваються із сил.
Повір це – тоще бліднослав’я.
Прилинь до стану Православ'я
І не хвались, не рвися з жил.
Твори святе, споряджуй тил.
Не бий у груди з словом: «прав - я».
Чи ти в Пості, чи у молитві,
Одітий в світло, чи в дірках.
Заплати – очі – власний витвір.
Це – славолюбство з гордих браг.
Корчуй цю пристрасть, гріх, незгоду
І пізнавай свою природу.
15.03.12.
|