Віктор Малик, сонети. 27.10.2012 р.
Блаж. пам’яті Олександру Вольському, Волинському художнику і поету
Без вас незатишно і слячно,
А Ви сховались в супокій.
Щось креатуєте без дій,
Де сиро, холодно і лячно.
Ви поспішили необачно
І захопили свій сувій
І пензлик Ваш залишив бій
Лиш кольори змішав несмачно.
А ми гуртом Вам „Вічну пам’ять”
Співаєм. Згадуєм. А біль...
Стискає груди, хилить рам’я,
Та чуєм: дихає Ваш стиль.
Від цих ікон, картин, етюдів,
І проникає всюди-всюди.
05.10.12
Блаж. пам’яті Олександру Вольському, Нововолинському художнику і поету
Чомусь не стріти Вас ніде.
Чи Ви далеко, чи в недузі?
А мо... в Стоходовій окрузі
Святе малюєте. Віте...?
Бо пам’ятали, що гряде,
Той час, коли не зможуть друзі
Допомогти в жарі і стузі,
Як Ангел в небо поведе.
Ви відійшли, що марнословить
І вирій Ваш приймає дух,
Земні розірвані окови
І Вольський вільний від недуг.
Скажіть хоч слово як там, брате.
Чи сірий світ змінився святом?
05.10.12
Блаж. пам’яті Волинському художнику і поету Олександру Вольському
Олесю, ми ось літію
За Вашу чисту душу правим.
Ми віримо: Ви в Царстві слави
По подиху і житію.
Бо стежку правили свою,
Коли духовність малювали
І Спас незримо ставить Вам
За благовіст і солов’ю.
Ви свідчили Христа-Владику:
Ікони соляться за Вас,
Бо оживають святоликі,
Присутнім і Ви всякчас.
Христе, згадай про Олександра,
Що вирушив від нас у мандри.
08.10.12
|