Вівторок, 22-10-2019, 23:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Вересень » 26 » Малик Віктор, сонети. 26.09.2011 р.
12:30
Малик Віктор, сонети. 26.09.2011 р.
Віктор Малик, сонети. 26.09.2011 р.
 
2006
 
Поет
 
«Це ти зробив і це ти зможеш» -
Сказала Муза уві сні.
Збираю я з тих пір пісні,
Крилата пані на сторожі.
 
Відкрилось серце – рими вхожі,
Скоромні рідко, більш пісні.
Рідніші стали ці мені,
Бо при церковній огорожі.
 
Душа прилипла до весни,
До воскресінь, до див пасхальних.
Нас від спокус оборони
 
Від ближніх, Спасе, і від дальніх.
Щоб за тобою йти нам сміло
І з слова виростало діло.
07.03.06.
 
Вол. художниці Ірині Дацюк акросонет
 
Преподобний пророцтво прорік,
А Ви слово це гріли дбайливо.
Не без Бога – бо це неможливо.
І талант проростав з року в рік.
 
І тепер ще у прорисах лик.
Розписали все ж долю журливо,
Еталон віднайшли полохливий.
Не згубіться посеред шулік.
 
І подайте зажуреним руку.
Допомоги чекають з небес.
Адонай Вас послав в час розпуки.
 
Це для тих, хто вмира, щоб воскрес.
Юга, вірим, розвіється з часом.
Керуватися будемо Спасом.
31.03.06.
Поет
 
Для чого пишеться багато,
Нам докоряють раз у раз.
Бо Логос – мій дороговказ.
Із слів виліплюється свято.
 
Щось треба мати, щоб писати,
Своє ковать в краю образ.
Поет – пророк, його екстаз
Святе народить і крилате.
 
У світі слів, сентенцій, фраз
Шукає Древа й ріки раю.
Його спасав Христос не раз,
 
Ним дихає, живе й страждає.
Щоб хтось почув цей Божий глас
І в небі зрив іконостас.
08.05.06.
Поет
 
Готовий вибухнуть поет
Опісля свят – асоціацій,
Бо світло й тінь побачив грацій,
Щоб ластівкою звить сонет.
 
В руках перо, немов стилет,
А думка в римах, ритмах, праці.
Шукає рацій – інновацій.
У нім моторика і мет.
 
У намаганні протилежність
Словесним зав’язать вузлом,
З землею й небом застережний.
 
Для нього слово – Божий бром.
Все фестивалить, дон – Кіхотить,
У етиці шукає квоти.
08.05.06.
Поет
 
Незрима тріщина планети
Біжить по серцю віршаря,
Він спалахнув, немов зоря,
Душа зігрілася в естета.
 
Хапає спис апологета -
Прозоре слово – віща пря.
З ним лине в гори і моря,
Щоби сказать собі: «Нестети».
 
Проблеми ниже у намисто,
Лікує світ, навчає люд.
У нім святе, пасхальне тісто,
 
Живих шукає власних руд,
Позолотити щоб обнову
І чути Логос – Боже Слово.
01.06.06.
Поет
 
Слова заковую в броню,
Що з букв складаються непевних,
Торкнутись неба хочу чемно,
До духу, святості й вогню.
 
Щоб потім спити полину
Від друзів кращих й недаремно,
Бо сам шукав цих візій темних,
Мов сирота сім’ї луну.
 
Для чого ці мені тривоги,
Що душу тешуть на тріски.
Це – хрест, що вручено від Бога
 
Несу і мрію на роки.
В речах намацую обновки,
Слова мені, що ноги вовку.
07.07.06.
Поету
 
Межі не має примітив.
То ж не рівняйсь на нього, княже,
Святе, повір, що переважить,
Якби ти цього не хотів.
 
Не має сірість ворогів.
Вона липка, мастка, бо вража,
Всім заздрить, поза очі каже.
Її ніхто не наситив.
 
То ж зігрівай свій образ Божий,
Вподобся Істині – Христу,
Тоді до неба будеш вхожий.
 
Любов виховував просту.
Чертог Святим відкритий дітям.
Будь образом живим – не сміттям.
27.07.06.
Поет
 
А я, як вічний пілігрим,
Підглядую, пишу, збираю.
З вагой й мірою по краї
Шукаю свій Єрусалим.
 
Слова запріг криві для рим,
Щоб мій візок котивсь з вожчаєм.
Щасливий – Муза надихає.
Я спокій зв’язую й екстрім.
 
Хай оживає полотно
Моїх думок, утіх і вражень.
Хтось, може гляне в це вікно,
 
Там світ Христа і зникло враже.
Співець збирає свій щербет,
Якщо він творить це – поет.
29.07.06.
Поет
 
Це він збирає паралелі
В словах, щоб народити хор,
Щоби засяяв стокольор,
Радів, як в парку каруселі.
 
Пророкували менестелі,
Натхнення вилилось з комор,
Бо він - ігумен і - пріор,
В світи пливе на каравелі.
 
В словах накази й каяття,
Прохання за Христом ступати.
Він згоден помінять життя,
 
Купити рими за дукати,
Бо він – поет чи ангел в дусі,
Котрий до вічності у русі.
01.08.06.
Поет
 
Золотоносні чуєш жили.
Як їх дістать з духовних надр,
Щоб стать учителем для падр,
Живе забрати із могили?
 
Подвоїти словами сили,
Заглянути у тіні чадр,
Не повертатися із мандр,
А жити у небесній віллі.
 
Бо ти - поет, це в твому стилі.
Не мислить світ, він в почуттях.
Ти ж вільний птах, не зраджуй цілі.
 
Тримаєш у руках звитяг.
Твоя душа, повір, готова,
Черпати золото зі слова.
07.08.06.
Поет
 
Ти кладку мостиш із патиччя,
З багна щоб вибрести й боліт.
Податливий, як сердоліт,
Твердий, немов середньовіччя.
 
Ти весь - свідоме протиріччя,
В тобі схрестився Божий світ.
Живий, як вічний ебоніт,
І теплий, наче із запіччя.
 
Людина – пристрастей клубок.
Хто вручить нитку Аріадни?
Повір, що неба – ти кусок.
 
Для чого ці слова парадні?
Ти стільки виніс бід й спокус,
Бо пам’ятав тебе Ісус.
07.08.06.
Переглядів: 391 | Додав: Send | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Вересень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz