Понеділок, 21-10-2019, 09:28
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2012 » Квітень » 23 » Малик Віктор, сонети. 23.04.2012 р.
15:54
Малик Віктор, сонети. 23.04.2012 р.
Віктор Малик, сонети. 23.04.2012 р.
 
Поезія
 
Прийшли часи, коли слова
Ваги не мають, смислу, міри.
Ніхто нікому вже не вірить.
Схилилась, никне хоругва.
 
TiVi повиставляв права,
Стоптав любов, святиню, щирість
І люд зажив, неначе в тирі,
І кров рікою потекла.
 
Ось - літері живі, зористі
Сплітають в вервиці німі.
З них вчора сяяло намисто,
 
А нині стулені, сумні.
Душа мертвіє, слово, діло
І в мить під серцем заболіло.
16.07.08.
 
Поезія
 
Поезія це - джерело.
Пульсує із глибин - безодні.
Нас очищає до сьогодні,
Брутальність, омиває й зло.
 
Цей дивоцвіт – священне тло,
В нім правда і відсутні збродні.
Всі дні у нього великодні –
Адреналін, тому й не мло.
 
А ще це – пам’ять родоводу,
Геносліди кохань–страждань,
То ж приголуб натхненну воду,
 
Розтопиться гріховна брань.
І зцілить тіло, думку, душу.
Я Словом лікуватись мушу.
23.07.08.
 
Поезія
 
Я в ній воскресаю, живу,
Себе в сотий раз відкриваю,
Я Словом печуся і раю,
Щоб втриматись з ним на плаву.
 
Його підніму хоругву,
В нім віра моя й обичаї,
Вона красивіш горностая,
Я вкрию їм плечі й главу.
 
Стоптали і кинули в діл
Страждальця волхва чи поета.
Сиріє стриножений стіл.
 
Ліхтар осліпили естети.
Ні – він не помер від Отелло,
Німим став, немов Філомела.
23.07.08.
Поезія
 
Вона в тобі - насіння Слова.
Вклади в папір дозрілий плід,
Бо ожива, як ебоніт,
Торкни лиш поглядом основу.
 
Відсій нечисте і полову,
Розтане шкарлупа, як лід.
Прикрий святе і чисте від
Очей презаздрих. Всунь до схову.
 
Нехай ще хтось пройде стезею,
Що в джунглях в радостях просік
І може визнає своєю,
 
Бо він – творіння – Чоловік,
Що смисл шукає, а не - вісті,
Іде до Бога щиро–істо.
13.08.08.
2009
 
Вірші
 
Я випасаю їх по горах,
Лісах, пустелях і степах.
Субтильні, мов небесний птах.
На них весь світ долаю скоро.
 
Або ж засію по полях,
Нехай зростають у покорі,
Злакують. З часом у коморі
Чи на папері для уваг.
 
Переберу, перерахую
Свої отари, корці жит
І пересвідчусь, що не всує
 
Долав моря, як впертий брит,
Щоб недолугий похвалив
Мої турботи стад і нив.
12.01.09.
Натхнення
 
Як це натхнення на папір
Покласти? Ні – намалювати?
Як слово вільне зграбувати,
Не відпустити ввись і вшир.
 
А, може, все – таки повір.
А мо…, в тобі його пенати?
Все переважу на карати
І Муза прилетить з – за гір.
 
Таки прилине погойдати
Твій утлий човен у думках.
Ти ще живий – не з піни й вати,
 
Пиши і визволь слово з браг.
І хтось чудний цей смак відчує,
Тоді твоє життя - не всує.
08.05.09.
Про поезію Т. Шевченка
 
Він не кричав. Без декларацій.
Дружив із Музою як вмів
І тихо павутину плів
З надій, жалю і різних рацій.
 
Не уявляв без Спаса праці,
Мозаїку складав із слів.
До нині сяє дивом – див
Поміж і осуду й овацій.
 
Письмо живе, неначе вчора,
З’явилося із-під пера.
Скликає: залишіте нори,
 
У храм збиратися пора,
Бо там свята й людські ідеї.
Людину виростять з пігмея.
25.05.09.
Талант
 
Не будь сміттям поп - технологій,
Або наживкою для риб.
Не забувай: найменший з триб
Найскоріше крутиться – він логік,
 
А ти - мастак. Горшки не боги
І не святі, а люд між диб
На круг поставить: диб і диб
І… з глини родиться не вбогий.
 
Нехай талант твій зацвіте,
Засвітиться, як скло - веселка,
Щоби намите і пусте
 
Сплило, лишилось лиш люстерко.
Не попускай, нам віжжі Спасе,
Щоб не загинути на трасі.
25.05.09.
Поезія
 
Обурення народить риму
І вірш приляже на папір.
Поет тоді сягає зір,
До Феба правди все нестиме.
 
Горить він маячнями тими.
Поміж профанства і невір,
Все хоче освіти шир,
Вказать на Божі херувими.
 
То ж зачепи адреноїда,
Хай пише щось і тлуст не спить.
Хто з словом, той, немов, сновида.
 
Поезія, як ненасить.
Співець люд творчо полікує,
Запрягши помисли у збруї.
31.05.09.
Поезія
 
Поезія – моя офіра,
Молитва, жертва із благань,
Моє палання поміж бань,
Любов, надія, проста віра.
 
Що хтось таки відчує сіре
І відшука криштальну грань,
Побачить Рай - Дугу до знань,
Святе знайде у струнах ліри.
 
Мої слова живі і щирі.
Бо в совість зрив і телескоп,
Скликав до благовість по мірі,
 
Вогонь засвідчував між злоб,
Був поряд з голосом сумління,
Терпів від слів і від каміння.
24.06.09.
Переглядів: 434 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Квітень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz