Віктор Малик, сонети. 21.05.2012 р.
Каплиця Блаженної Ксенії Петербурзької
Нас Ксенія привітали мирно,
Блаженна матінка-раба.
Всім нагадала, що труба,
Покличе вірних і невірних.
Молебень правимо офірно
І лобизаєм гроб. Хіба
Померла тілом? І… журба
Згубилась між могил покірно.
До скрині пхаємо благання,
А хтось в щілину кам’яну.
Почуй, блаженно, ці стенання
Несеш до Спаса в далину.
Ой – ні – Він поряд у каплиці,
Проси, в тобі нема амбіцій.
26.03.12.
Санкт-Петербурзький Воскресенський Новодівичий монастир
Під сінь ввійшли монастиря.
Нас прихистили, обігріли.
І знов подвоїлися сили,
Бо він сія, немов зоря.
Воскрес, та не лишила пря.
За душі молишся уміло
І молодь дряблі сповнить жили,
Нехай пульсує, як моря.
Пансіонат посеред гаму,
Оаза у мусонах авт,
Пасіонує, кличе в браму.
Заходь і стань, як агронавт.
Ні, не руно шукай спасіння
При Воскресенському корінні.
27.03.12.
Ісаковський собор, Санкт-Петербург
Твою спивали ми росу
Із подвиго-побудування.
Колон стояння й предстояння
І Промисел і Божий суд.
Цей образ, як свічу несу,
Щоб зігрівать цікаве вбрання,
Щоб перейняти дух змагання,
В шедеври вникнуть, в цю красу.
Ось Олександр і Катерина
За нас возносять молитви.
Лазур і малахіти чинні –
Ростуть колони, як живі.
Ісакіє, пророче-отче
Вступись за тих, хто томить очі.
27.03.12.
Блаженної пам’яті ігумену Сергію (Кузьмину), однокурснику
Приліг при храмі відпочити,
На схід, на крок від вівтаря.
Закінчилась для тебе пря,
Лишився тут, щоб ще служити.
Ти зігрівав нас, наче літо,
Ніхто не думав: «за моря»,
Ти курс, ні школу окриляв
І князем був, як давній Вітовд.
А ось лежиш поміж могил
При Іоанні й Никодимі.
Згадалось не одне із діл.
Вже не пройдеш стежками тими.
За нас молися, друже-отче,
Щоби духовні мати очі.
26.03.12.
Св. Прав. Іоанну Кронштадському
Твої зігріли ми стежки
При храмах-зав’язях Кронштадта,
Здається, линули крилато
За праведним – не навпрошки.
Хрести полегшали тяжкі.
Ні, ні не стали легші вати.
Ми при тобі і правим свято,
Втопивши пристрасть і божки.
А ти в молитві там, при Спасі.
Поглянь на люд, на цих отців.
Всі реставруються наразі,
Щоб кожний зачерпнуть зумів
Тут благодаті для спасіння,
В душі сказавши твердо: «сінь я».
26.03.12.
Кронштадський Морський Миколаївський собор
Цей храм, як серце православ’я,
Ворота в рай, в красі краса.
Здається, впали небеса.
Єрусалим для пароплав’я.
Всього мистецтва повноправ’я
Під дахом Божі чудеса,
Тут втілилися словеса,
Зросло веснянок різнобарв’я.
Ось хвилі, ось камінні шати,
(Юстиніан «відпочива»).
Все з оніксу, а ще із злата,
Прямою тут стає крива.
Прийди і ти прийми спасіння,
Ховайсь від світу під склепіння.
26.03.12.
Волинських паломників приймали у храмі Володимирської ікони Богоматері
Кронштадський теплий хліб і чай,
Церкви Пречистої й Миколи,
Де грецькі ороси-всекола,
Івана Праведного край.
Морський собор, як урожай,
Схрестились візантійські школи,
Словесне православне соло,
Тут синергізм – Едемо-рай.
Тут Святослав, Аполлінарій
Кладуть динарій до корван
І … відступа злощасний арій,
Бо храм лікується від ран.
Христе, Пречиста і Миколо,
Храніть отців у жар і холод.
26.03.12.
Храм Володимирської ікони Богородиці
(висота дзвіниці 56 м)
На п’ятдесят – ні більше вгору
Пречистої вознісся храм.
Дітей втішають, тат і мам
Дві бані в третю, наче шпори.
Вп’ялись. На мізернім просторі
Стоять. А вчора ще між ям
Лежали після звісних драм.
А нині, наче флагман в морі.
Не допустив Христос і люд,
Щоб гинуло святе начиння.
Прийшов отець і без оруд
Стоптав любов’ю зубожіння.
Базиліка благовіствує,
Живо–зелена – вічна туя.
26.03.12.
Преп. Серафиму Вирицькому
У Вирицю до Серафима
Прийшли, вклонились до землі.
Він чує кожного – не в тлі
Поган аж від Афін до Риму.
Ти бачив те, що всім незриме,
Ти правди вигрібав із мли
І наміри розкривши злі,
Вказав на те, що стане димом.
І ми навколішки при гробі
Поміж молебнів й панахид
Сліди лишаєм всяких фобій,
Крихкий невір’я тане лід.
За нас молися, преподобне,
Щоб мать життя благо утробне.
26.03.12.
Матушці Євдокії, ігумені Полоцького Єфросинієвського монастиря
Як Єфросинья склали руки,
Як Полоцький священний квіт.
Ви доглядач церковних жит,
Бо Спас узяв Вас на поруки
В напрузі сестри, наче луки,
Бо бережуть, несуть обіт.
Для них молитва – меч і щит,
В захмар’я кожна нею стука.
А Ви – жива клітина неба,
Ви, наче ангел шерстокрил.
Христу піднесли жертву з себе –
Хрестоносіння не без діл.
Ісусе, зри на цю сестрицю,
Молитвою спліта вервицю.
26.03.12.
|