П`ятниця, 18-10-2019, 15:14
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Грудень » 19 » Малик Віктор, сонети. 19.12.2011 р.
15:49
Малик Віктор, сонети. 19.12.2011 р.
Віктор Малик, сонети. 19.12.2011 р.
 
Поет
 
Ти у натхненні, як оса,
Благовіствуєш небезпеку,
Що добрий плід приніс лелека,
Щоби схилити небеса.
 
Свят – граціозність і краса.
Ця пісня чується здалека
Дзвінка. Суворий, наче Мекка.
Тебе шукають очеса.
 
Ти не страшний, але увагу
Звертає всяк на це «дзу–дзу»,
Щоби спивать тверезу брагу,
 
Бо може кожного гризнуть.
Хай не дрімають, мусять бдіти.
Ми всі під небом – Божі діти.
16.07.08.
Поет
 
Це ти збираєш блискавиці,
Щоби тугим зв’язать вузлом.
Ти ними борешся зі злом,
Бо в правді, наче в юнім віці.
 
Прилип до Божої правиці
У тінях догм і ідіом.
Властивий чуєш метроном
І там, де спраглі, хворі, ниці.
 
Скликаєш всіх в словесний сад,
Щоби смаки відчути раю.
Абетку кличеш на парад
 
І дієсловом причащаєш.
Нечисте в Вертоград не вхоже,
Бо світ повстав з Глаголів Божих.
16.07.08.
Поет
 
Твори, бо ти подібний Богу,
Відкинь кіношний негатив,
Внеси духовний креатив,
Забудь безрадість і тривогу.
 
Одінь хрещальну білу тогу,
Згадай, що гріх твій змили в рів,
Натхненням, щоб горів і грів,
Над смертю бачив перемогу.
 
Нечисте в Царство не ввійде.
Німб домальовуй в ореолі,
Світи. Жених ось – ось гряде,
 
Повір: Він сяде на престолі,
Накаже: «Принеси талант.
Чому без граней діамант?»
17.07.08.
Поет
 
Твори – у креативі суть.
Це – дух, а не душа - не тіло,
Трудись, щоб плоть не захворіла.
Ти – бог земний і зриме лудь.
 
Крильми тримайся за майбуть,
Допоки сонечко не сіло.
Порівноваж святе і миле.
Добро й краса - в безмир’ї - ртуть.
 
В’яжи свою драбину в небо,
Хай стане килимом в Чертог.
Почати конче треба з себе,
 
Собі подібних кличе Бог.
«Кого послать добудувати?», -
Спитав: «Мене, прошу, послати».
17.07.08.
Поет
 
Головне: зачепися за фразу,
Ні – за гриву Пегаса – коня
І здіймися в світи навмання,
Де не був і не мріяв ні разу.
 
Забувай про проблеми й образу,
Бо з словес виростає броня.
Не хвилює тебе комашня,
Що товчеться, шука. Чи оазу?
 
Не – забава, повірте - поеза,
Це – страждання зляглось на папір,
Самокрик, самовпевнена теза,
 
Самовираз - мій стрес із – під шкір.
О якби хто почув ці благання,
Я не спав би від щастя до рання.
23.07.09.
Поет
 
Я світ відбудував із фраз,
Склав у катрени і терцети,
Зв’язав у рими, як поети,
Крутивсь, згинаючись, як плаз.
 
Чернетка - склад для метастаз,
А мо…, щось виросте в аскета?
Балади, вірші чи сонети
Вкладу в скарбничку, в власний лаз.
 
Бо я людина, знаю Слово,
Бог розум дарував й талант.
Я ним щось креатурив нове
 
Чи стверджував Христовий стан.
Для кого це? Авжеж для себе
Я пригорнути хочу небо.
23.07.08.
Поет
 
Я знову буяю коханням,
Що, правда, в сонетах липких.
Ось взяв, переважую гріх,
А, може, це тільки… бажання.
 
Пройтися стежками світання,
Нових понастромлювать віх,
Щоб кожний сакральність беріг:
Весільне омріяне вбрання.
 
Та іній вчепився у коси.
Не світ – помінялися ми.
І самість у дивноголоссі,
 
І звук, неземної сурми
Я чую. Дай, Боже, нам літа,
Щоб з вірними разом радіти.
23.07.08.
Поет
 
Щось неочікуване, світле
Знайди в душі чи між світів.
Якщо поет – ти щось привів
Чи розтлумачив древню титлу.
 
Щоб Божа правда люду квітла,
Щоб той засяяв і зігрів,
Щоб ребус світу розповив,
Щоб таїну різнив і їдло.
 
Щоби вподібнився пророку,
Різцем став Божим і пером,
Щоб не точила червотока,
 
Щоби схопивсь на прю зі злом.
В тобі орган й цівниця з висі.
Благовіствуй уже від діся.
 
Діся – сьогодні (поль.)
23.07.08.
Поет
 
Поет у грі, а мо, в забаві.
Між лірних струн шукає стрій.
Звучить акорд, та все ж не мій,
А той в натхненні - значить в праві.
 
І ось мелодія у славі,
Знаходжу в ній куточок свій,
Вже медоносить, наче рій,
Солодить звуки величаві.
 
То все торкає, наче вітер,
То в жмурки грається, як діти,
Тасує карти. В підкидного?
 
Та – ні - козирна в рукаві.
Своя – тому і виграш в нього,
Бо очі має, як в сови.
30.07.08.
Поет
 
Не будь нездарою, вайлом.
І не губи натхнень священних,
То ж нічно тчи творіння й денно,
Борись хоч словом з хитрим злом.
 
В твоєму серці метроном
Господь вмістив – не будь нужденним,
Не забувай, що тіло бренне,
Лиш дух не тяготиться сном.
 
Ліпи для себе щастя – долю
І визначись до чого мчиш,
Не проміняй на тлінність волю,
 
Бо ти лиш – вітер, хвиля, бриж.
Час бережи, цінуй і зважуй,
Щоби не впасти в сітку вражу.
01.08.08.
Переглядів: 384 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Грудень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz