Субота, 19-10-2019, 01:12
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2012 » Січень » 16 » Малик Віктор, сонети. 16.01.2012 р.
13:43
Малик Віктор, сонети. 16.01.2012 р.
Віктор Малик, сонети. 16.01.2012 р.
 
Поет
 
Словесні креатуєш страви.
Тут спеції на всякий смак.
Скоштуй, а, може, солі брак?
Чи ці достатньо пахнуть трави?
 
Він сприйняття шука - не слави
І кожний знає це – дивак.
Чорнило, ручка, пензлик, лак.
Його товариші в неславі.
 
Поет, здається, не старіє.
Завжди дитина? Ні – юнак.
До Спаса молиться і Дія
 
І в засуху народить злак.
Задарма варива приймім,
А мо… це корисно самим.
08.04.09.
Поет
 
Словесне ткати полотно
Станок поставив, власні кросна,
Щоб розповити серце млосне,
Яке просилося давно.
 
У небо рветься, в вись воно,
Бо жити серед бруду тоскно.
Шукає святість живоносну,
Яка, мов молоде вино.
 
Бо творчість не замурувати,
Свій має ключ до заборон,
Ламає стіни, вежі, грати
 
А ше ма… свій аеродром.
Шука словесну материнку.
Нема зупину й на хвилинку.
12.04.09.
Поет
 
Він на гнізді, немов кокош,
В надії вивести пташата.
Душа поета винувата:
Вона живе, а плоть – небож.
 
Зате віршар до неба вхож,
Нема у нього супостата,
Шукає креативу - свята,
Бо серцем зрить, де правда й лож.
 
І дочекавсь – міцніють крила,
Прийшла до вирію пора.
Врослись у плечі (шпальта) сміло,
 
Щоби добро нести між зла.
І нагадать про світло чесно,
І визволить священні весни.
12.04.09.
Вол. поету – пісняру Олександру Каліщуку при презентації нової книги
 
Вишукуєте нам весну,
Де солов’ї і в пісні мріють.
Пройшли етапи і завії,
Щоби Волинь будить пісну.
 
Нам виплітаєте луну
Із звуків болю й ностальгії
І голос Божої Марії
Почули. І не голосну
 
Мелодію внесли до храму,
Щоб віру зберігати мами.
Молити в ній Святого Спаса,
 
Щоб благодаті не лишив.
Здається, й тінь іконостаса,
Ваш ангельський шанує спів.
26.04.09.
Поет
 
Ти на зорі збираєш роси,
Щоб на папері донести,
Щоб нагадати, хто є ти,
Як людські мінливі льоси.
 
Він, мов священик, Бога просить
Харизм у морі суєти,
Щоб люд святий її вмістив,
Преобразивсь. Хвороби досить.
 
Малює образи – химери,
Щоб захотілось їх впіймать.
Поет, повірте, - ненажера.
 
Все творить, ліпить власну «ять».
Цей той, хто взимку для синиці,
Несе і хліба і водиці.
01.05.09.
Поет
 
Ти в кольорах, у бризках, звуках
Шукаєш суть, її крило.
На радість пишеш і на зло,
Найбільш чомусь в часи розпуки.
 
Ти на папір цвяхуєш муки,
Скоріш вночі, або як мло,
Тобі пташина і зело –
Елементаж для свят–науки.
 
Ти світ олюднюєш пером,
Ти весь з легенд, казок і міфів,
Дотворюєш Господній «Йом»,
 
Ти брат сивіл пророчих й піфій.
Слова тлумачиш і вальори
І встромлюєш у розум шпори.
02.05.09.
Євр. слово «йом» озн. період, день, час.
 
Поет
 
Ти у рецептах, у аптеці,
Ти при вазі, де грам й карат.
Безсмертник, маки і блават
Для тебе – друзі. Ти - в мистецтві.
 
Не можеш вийти з Риму й Грецій,
Бо до вподоби древній лад.
Христу ти – брат - не супостат,
В Єрусалимі ти – не в Мецці.
 
Ти злото виварити з книг
Замріяв, звісно, ти ж - алхімік.
Прискорюєш, по хвилі біг,
 
Збираєш тук. Чудний. На зиму?
Щоб по весні пророче баять,
Свою любов нести по краю.
02.05.09.
Поет
 
Рече Господь: «Творю все нове»,
Тому поет і не спішить,
А, може, оживе на мить,
Немов ікона, тихе слово.
 
Сюреалізм - його основа,
Йому між світом й небом жить.
Він креатури ненасить
Знаходить. Злото між полови.
 
Він сам, неначе синергізм,
Свою присутність еманує,
Шука подібність в гранях призм,
 
У звуках й кольорах не всує.
Живе. Запалює лампаду,
Щоб змерзлу обігріть громаду.
02.05.09.
Поет
 
То ж умаляйся до мурахи,
Залазь у щілини, на дах,
Або ставай, неначе птах,
Щоб радість відчувать і страхи.
 
Молися і не піде прахом
Твоє писання. Поряд благ
Замайорять, як маків стяг,
Оці страждання в вічних Прагах.
 
І хтось відкликнеться, почує
І рідним стане, наче брат,
Нехай не хвалить, не віншує
 
Це не потрібне. Автор рад,
Що у терпіння зміг відчути
Святі енергії й статути.
02.05.09.
Поет
 
Поет це – світосприйняття.
Свої акценти і мінори,
Свій дім із мрій будує – творить,
Померлому дає життя.
 
Вразливий, в корінь зрить, в суття.
Він вільний аж до непокори,
Для нього друзі – місяць й зорі,
Весь з жабуриння й сум’яття.
 
 
Та все ж він праведник – страждалець,
Несе святі ідеї в світ,
Не терпить він, щоб величали,
 
Лиш Богові приносить звіт.
Ховає душу в комірчину
І любить, - не шука причину.
08.05.09.
Переглядів: 393 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Січень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz