Вівторок, 22-10-2019, 23:15
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2012 » Лютий » 13 » Малик Віктор, сонети. 13.02.2012 р.
13:48
Малик Віктор, сонети. 13.02.2012 р.
Віктор Малик, сонети. 13.02.2012 р.
 
Поет
(За В. Пазаничем)
Поети – санітари часу
Вас. Пазинич.
Ти замість скальпеля – перо
Взяв в руки, щоб ретушувати,
Щоб словом світ полікувати,
Вказать, де - зло, а де - добро.
 
Поставити своє тавро,
Знімати грими, маски, лати.
Духовні зводити палати,
Зблизька заглянути в нутро.
 
Стезя твоя, що у пророка,
Ти – проповідник, викривач,
Яка стерня твоя широка?
 
На ній ти – босий спотикач.
Повздерж, о Боже! Люд похилий,
Що топчеться округ могили.
02.07.09.
Поет
 
Знайшов свою в житті опору
І балансуєш між світів.
Все закликаєш, щоб горів
Байдужий люд. Встромляєш шпори.
 
Проходиш берегом, то морем
Все розмістив між власних брів.
У жорна кинув тонни слів.
Муку чи муку мелеш скоро.
 
Печеш млинці – святі – онучі.
Годуєш і взуваєш в них.
До Церкви Світла сірість лучиш,
 
Щоби не згинула між втіх.
Тлумачиш святість і буденне
І що любов в житті не бренна.
09.07.09.
Поет
 
Велику маєш перевагу,
Бо ти – поет, ти – вільний птах,
На хвилях й піні ніжних браг
До неба зводиш крокви й лаги.
 
Ти світ вчепив би до стельваги,
Тягнув би із боліт і драгв.
Бо ти з любові, значить, - благ
І свідчать це на древці стяги.
 
Тисячоокий херувим.
Ти - Ангел, чи - прислуга Божа
Із слів святий муруєш дім.
 
Лиш вибрані до нього вхожі.
Не відбирай в поета волю,
Бо він із неї ліпить долю.
09.07.09.
Поет
(За Іваном Франком)
 
Тобі ніколи вчителем не бути.
Ти - вічний учень, може, і школяр.
Збираєш стужу, біль, хвороби, вар
І вічно відмальовуєш статути.
 
Тебе загал, чомусь, рахує плутом,
Поезію – непотріб і кошмар.
І хто йому втовкмачить, що це – дар,
Що це з небес, щоб солодити нуди.
 
Повтор подіє лише на профанів,
Поет шукає свій оригінал,
Він послизком по світі, як на санях,
 
Підшукує нам спокій, або шал.
Навчається і зразу ж мовить казань,
Знімає плат і нам являє Ази.
17.06.09.
Поету Івану Чернецькому
 
Лиш Ви підтримали за руку,
Немов Христос Петра в водах,
До Муз покликали під дах,
Де Ліри чулись чаро–звуки.
 
Слова без гриму і перуки,
Які з’являлися у снах,
Які співав небесний птах,
Я знов почув у час розпуки.
 
Та все ж відважитись на люд
Не міг нести свою нездалість.
Збирав по крапельках у пуд,
 
А мо…, і з’явить, як коралі.
Я вдячний Вам - не паперову
У них побачили діброву.
21.08.09.
Поезія
 
1996
 
***
 
Вірші забрали у полон
І обняли, немов крилами,
Немов троянди колючками.
Торкають, ласкають крізь сон.
 
Спускаються з небесних лон
Уже властивими рядками,
Щоби смаки відчуть вустами,
І пакувать в цупкий картон.
 
І хто почує їх – блаженний.
Вони – молитва, сон, вода,
Це – золота земна руда,
 
Переплавляй її нужденний,
Щоб ти її вкусив плода,
Щоб Богом бути береженим.
06.12.96.
1998
 
***
 
У співучу спустися долину,
До вузьких поетичних воріт.
Ними пройде лиш вибраний рід,
Відповідно до росту і чину.
 
Відшукай ти при Музі причину,
Поламай цей байдужості лід,
Зводь палац серед багн і боліт,
Не соромся, запалюй лучину.
 
Запроси легкокрилу жону
І натхнення вкради медочоле,
Прикраси віршування ним голе,
 
Не згуби поетичного сну.
І хай серце терзає і коле,
Щоб мелодію чуть голосну.
23.03.98.
***
 
Вірші, мов подвиги святі,
Не гинуть ув уламках часу.
Вони – буденності прикраса,
Не топчуться у забутті.
 
Думки лишаються в бутті,
Слова, що линули з Парнасу,
Подібні до іконостасу.
Це – промені в каламутті.
 
Натхнення неба соковите
Одінь у ризи чистих слів.
Живе не кинь у мертвий рів.
 
Мерза є там, де оковита.
Тебе Бог Музами зігрів,
Тож від зими іди до літа.
24.03.98.
***
 
Одні і ті ж самі слова
Сприймаються неоднаково:
Або - мов іграшки лялькові
Чи мо…, як царська хоругва.
 
Правитель мовить слово, два
І тиша стане виняткова.
Тлумачать звичне загадково,
Просте стає, немов крива.
 
Всі хочуть істину святу,
Бо наймиліше неї чути.
Не зрозуміти без покути.
 
Не вірять людям і Христу.
Про це подбали шалапути,
Слова наповнивши цикути.
31.10.98.
***
 
Безглузді думки на папері
У втомі лягають рядками,
Немовлені ще і вустами,
Малюють і ліплять химери:
 
То хмари пливуть, то - галери
По морі, то під небесами,
Ритм кличе у даль голосами,
Життя ожива, хоч в печері.
 
У очі вдивляється щиро,
Щось думку на розі чатує,
І образ шліфує не всує.
 
У когось відроджує віру,
Співає комусь – алілуя
І вклоняється ближньому миром.
14.12.98.
Переглядів: 440 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Лютий 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
272829
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz