Віктор Малик, сонети. 12.09.2011 р.
***
Будь мудрим, також обережним.
Цих добродійств чекає Бог.
Із хат хай зводиться чертог,
Який земному протилежний.
Ти мрієш стати незалежним,
Але ж не від святих тривог.
Не треба Спасу перемог
Над братом й успіхів тутешніх.
Це все дитячий балаган,
А праця зріла де у мужа?
Чи колоситься в нього лан?
Господня правда - не байдужа.
Не поспішай, хай кріпне розсуд,
Щоб не топтать жарини босим.
27.06.05.
Поет
Поет, як човен чи верблюд,
Несе багаж словес, щоб радо,
Хтось віднайшовся в Ельдорадо
І переважив рабський труд.
Він, як вода з усіх усюд,
Стікає у обійстя града,
Щоб користь і красу громада,
Відчула й бачила вже тут.
Словесна тчеться павутина,
Щоб з неї тішилась людина,
Бо щастя більш в душі, ніж тілі.
Ритмічний возведе портал,
Де пелюсткові заметілі,
Засмучують життєвий шал
28.06.05.
Поет
Не злись на дзеркало убоге,
На відображення, на скло,
На задзеркалля і на тло,
На образ свій, на руки й ноги.
Згадай, що добре перед Богом.
Ти робиш, чи не тішиш зло?
Від тебе чи комусь тепло?
Розваж поступки і тривоги.
Відкоректовуй власну душу.
В ній і земля, і океан.
Тримайся за стежину вужчу.
Веде вона в небесний стан,
Де душі прості – не лукаві
Триєдність зрять святу у славі.
28.06.05.
Поет
Ні - ні не холодно мені
На цьому світі зрад і зречень.
Ховаюся від колотнечі
У молитовні дні пісні.
Зігріюся в самотнім сні,
Мовчанням вималюю речі,
Посолоджу віршами втечу
І ночі засвічу сумні.
Перо поету й лист паперу,
А ще і стіл, як хрест, і кут.
Готовий оживить печеру
В часи натхнення, як редут.
Він промінь зломить, наче призма.
Для нього рима – дійсна тризна.
28.06.05.
Поет
Поет таки – не автомат,
Бо вишива вірші - натхнення,
Росте корінням з сьогодення,
Історій древніх адресат.
В руках тримає часу шмат,
Хоч дозріває в полудення,
Над ним завжди головостення.
Для світу, наче супостат.
Це він вологу і проміння
Несе для люду і землі.
Стає Сирени голосінням,
Щоб той не згинув уві млі.
У нім гасіння і пожар,
Якщо трима пророчий дар.
29.06.05.
Поет
Читаю вздовж і впоперек
Поезії з часів минулих.
Переживання, що поснули,
Пробуджуються з картотек.
Хтось написав, а той прорек
Свят – одкровення, наче з булли,
А цей вкладався у цидулу,
Мудрів у ній, як древній грек.
Шукаю чистого, святого,
Щоби не стигла в жилах кров,
Щоб воскресити неживого,
Щоб весну відчувати знов.
Ось слово воплотилось в діло
І виростають дивні крила.
29.06.05.
Поет
Поет, неначе зримий донор,
Віддасть надію, душу й кров.
Постій, його не лихослов,
Несе в офіру власний гонор.
Подяка лиш "во время оно",
Хоч ділом свідчить про любов.
Всіх заклика до хоругов.
В нім зріле виноградне гроно.
Не спить, очастий, як сова,
Тріщить від злетів голова,
Бо біль трима усього світу.
Набрався сил, як паровик,
Щоб рватись в даль холодним літом.
Спинивсь. Почув дитячий крик.
29.06.05.
Поет
Поет для мене, що священик,
Збирач потоптаних словес.
Стократо вимовить: "Воскрес
Христос із мертвих!" - він натхненно.
Святі діла склада нужденно,
В трудах, немов каменотес,
Тіла лікує й душі без…
І препаратів внутрівенних.
За людом, наче Пастир Добрий,
І перед ним, як вождь, як вой,
Зникає зло, як древні "обри",
Бо ось ковчег й новітній Ной.
Дай, Боже, сили нічно й денно
Нести перо, немов знамено.
29.06.05.
Дух поета
Все спить. І дух розкинув крила,
Летить по світі з краю в край.
Він – супермен, він – вождь – ратай
В шпарину кожну лізе сміло.
Готовий всяке справить діло,
Обмацать гори й водограй.
Над всім - керманич і вожчай
І чорне виведе на біло.
Коли ж прийде рожевий ранок
І сонце вилізе на яанок,
Дух крила складує хрестом
І хвіст хова собі за ноги,
Зникає в тінь проблем і втом,
Забувши села і дороги.
31.09.05.
Слова
Вони легкі тепер, як пір’я.
Ось подих вітру й ...словоблуд
І гавк, і брехіт з різних буд,
І лізуть в серце, у довір’я.
Словесна бойня. Перемир’я
На мить хіба, знаходить груд,
Щоб перебратись до споруд,
Де є комфорт ... а там - невір’я.
Папір знекровлює слова,
Летять бездушні, безтілесні.
Це лише тіні. Та права
Для себе вимагають чесні.
Спаситель їх наповнив щиро
В них силу вклав, любов і віру.
31.09.05.
|