Неділя, 20-10-2019, 18:20
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Липень » 11 » Малик Віктор, сонети. 11.07.2011 р.
14:59
Малик Віктор, сонети. 11.07.2011 р.
Віктор Малик, сонети. 11.07.2011 р.
 
***
 
Чужі не позичаю теми.
Огородив і свій уділ,
Зігнав слова на суходіл,
Тут випас і мої дилеми.
 
Обори й стійла там окремі.
Підшукую для рими тил.
Пегас з’явився, та без крил –
Подоба клячої нікчеми.
 
Згубились крок і рух ритмічні.
Так слизько й страшно, як у січні.
Ну що писать чи малювати?
 
Ребром питання. Та щось - «хрусь».
Слова хапаю пелехаті.
Відповідати не берусь.
17.02.03.
Тележурналістці Л. Арсенік
 
Натхненна пані, наче Кліо,
Із сторінок склада Волинь.
Пакує нинішнє до скринь,
Криве з любов’ю простить чтиво.
 
Словами зв’язує розриви,
Злітає вище від склепінь.
Чека Христових благостинь,
На правий бік спішить - не лівий.
 
Красу знаходить між тернини,
Смаки відчула горобини,
Тримає хрест, зрить в об’єктив.
 
Стежки знайде для душ захланних,
Святе несе між інвектив,
Іде шляхом Марії й Анни.
18.02.03.
Журналістці Н. Камишниковій
 
Ти – альбатрос – завжди в лету,
Чужі виношуєш проблеми.
Ні – ні - не прешся до богеми.
Шукай нам правду золоту.
 
Мов по канатному мосту,
Ведеш крізь прірви в світ нікчеми,
Поміж табу шукаєш теми,
Забувши радість і мету.
 
Пером нагостреним воюєш,
Шляхи свої не топчеш всує.
Хай Спас тобі добра відмірить,
 
Провини вибачить і гріх.
За всі слова Святі і щирі,
Бо це найкраще із утіх.
17.02.03.
Поету Василю Слапчуку
 
Він до землі схиливсь так низько,
Мов відчуває кулемет,
Пегаса вирахував злет:
Афганський луг - не - пасовисько.
 
Він абразивом таланисько
Обпік, немов сердитий Сет.
Прострілений наскрізь естет.
В душі АКа і літовисько.
 
Тверезих слів шикує військо,
Виводить в світ з лісів Поліських
Супроти течії із трав,
 
На костур сперсь, що розцвітає,
Весь в сагах, наче скандинав,
Війну чужу в горах гортає.
18.02.03.
Акросонет вол. поету Євгенію Шевчуку
 
Шукаєте весняну повінь,
Елегії посеред проз.
Все чисте позшивали в стос:
Чужі вужі до власних кловень.
 
У Вас душа ковчего-човен,
Коли над морем – альбатрос.
Уміло подаєте трос.
Євгеній – благородства повен.
 
Будіть словами правду віщу.
Господь шляхи покаже в грищі.
Естет, поет, в паперах - муж.
 
Ніщо земне хай не займає,
І олівець святий чимдуж
Юродство світу відмикає.
26.02.03.
Журналістці В.Б.
 
Радію, що почули рими,
Здригнувся, як в гнізді пташа,
Чиясь зріднилася душа,
Що теж блука стежками тими.
 
Круг лицедійство, маски, міми
На полювання вируша.
Крутій випрошує гроша,
А спраглий люд услід за ними.
 
Шука натхнення ясночолих,
Тих, що будили б в серці сполох
І на вустах, і по житті.
 
Змагатись тяжко з словоблудом.
Верлібр й сонет. Чи по путі?
Так хочу вірити у чудо.
06.03.03.
Акросонет вол. поетці Тетяні Айстрі
 
Собою імлу прикрашає
Осінній оздоблений лист.
Ніч темна видовжує зміст.
Естера шука щось по краю.
 
Тихенько до неба волає,
Доліпить легенду із тіст.
Любов’ю склика, як горнист,
Яхонти й сапфіри до раю.
 
А ще відкопала святе.
Ймовірне з історій росте.
Солодить донині Прибужжя.
 
Тетяна – засновниця веж.
Радієм і гріємось в стужжя.
Ийсон відшукала, авжеж.
09.03.03.
Поет
 
Поет прозорий, як кришталь,
Крихка, дзвінка, сльозиста чаша.
Життя версифікує наше,
Збирає світову печаль.
 
Він срібло зважує і сталь,
Оцінює чуже найкраще.
Покаже путь, хто збився, аще.
Це - органіст, також - скрипаль.
 
Це - раб мелодій ритму, рими,
У нім вогонь непогасимий.
Це він – правдивий метроном,
 
Збирач осіннього проміння.
Це - смолоскип з живим ядром,
Палій будення й зубожіння.
09.03.03.
Поет
 
Потік нестримних еманацій,
Мов Етна, магму з неба вниз.
Шукаєш правд посеред риз,
Шматок кохання й тінньо–грацій.
 
Живеш у смутку, без вакацій,
В стіні вимацуєш карниз.
Прозрів і не чекаєш приз.
Скоріш каміння кинуть братці.
 
А ти кораблик паперовий
В струмок пускаєш нездоровий,
Щоб погляд ним засолодить
 
І зайчик сонячний зігрівши,
Тонку прядеш, як мойра, нить,
Все палиш каганець, не ївши.
20.03.03.
Поет
 
Поет, як зайчик, в очі світить.
Їм задоволених нема.
Всім неприємний, як сурма,
І рідко в нім хто бачить літо.
 
А більш хвилює люд корито,
Коли скінчилася весна.
Надійного шукають дна.
І те - по - різному відкрито.
 
А він у мріях, звуках, тінях,
Прямих шукає в колі ліній,
Квадрат колес і запах зір.
 
Мелодію у ритм вплітає
І препарує корінь вір,
Та зупиняє словограї.
24.03.03.
Переглядів: 515 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Липень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz