Понеділок, 21-10-2019, 09:27
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Травень » 31 » Лаврентій Михайло, вірші. 31.05.2011 р.
12:23
Лаврентій Михайло, вірші. 31.05.2011 р.
Михайло Лаврентій, вірші. 31.05.2011 р.
 
ЇЇ ОЧІ
 
Її очі промовляли сумом дощу,
Заяложені вітром листочки
Кружляли у беззмістовнім танку, навіваючи печаль.
У її очах я бачив минуле і майбутнє,
Але чомусь не бачив теперішнього,
Немов би вона зараз не жила, а існувала.
Жила майбутнім, згадуючи минуле...
Вона посміхалась до мене,
Але її очі чекали чогось нового, незнанного.
Чого саме - я не міг прочитати у цьому погляді,
Але твердо знав те, що теперішнє її не задовільняє,
І вона прагне відокремитись від буденного сьогодення
І полинути у те невідоме завтра,
Що коли-небудь мусить настати...
24.12.1999
ДОРОГИЙ ДІАМАНТ
 
Дорогий діамант я в душі не зберіг,
Тріснув він пополам й покотився до ніг.
 Й зрозумів я ціну діаманта того.
Та уже не верну - бо немає його.
Так і наша любов: покотилась до ніг.
Ти впустила її, вберегти ж я не зміг.
13.08.2000
НЕ ЛЮБЛЮ
 
Ти бачив ті сльози - ясні світанкові,
Що лила вона уночі?
Ти бачив той спалах останній любові,
Що згаснув, ледь-ледь живучи.
 
Як би ж то ти бачив, то ти б не дивився
На світ крізь гранчасте те дно.
Як би ж зрозумів ти любов, то б не спився,
А так вже тобі все одно,
 
Чи плаче вона уночі, чи ридає,
Чи іншого милого жде.
Твоє єство у вині потопає
Та серце надій не пряде.
 
Себе ти згубив в сірих буднях розпуки
Й забув, що то справжня любов.
Вона ж - хоч сміється - насправді з розлуки,
Картає себе знов і знов.
 
Чому ти не бачиш, чому ти не плачеш,
Чому ти забув про сльозу.
Душа зачерствіла, ридати не вміла,
Й ти мовчки сказав - не люблю.
12.06.2000
Я НЕ ХОЧУ
 
Я не хочу образити день,
Я не хочу образити час.
Все минуло - розлука тепер
Огортає й об'єднує нас.
 
Я не знаю, коли це було,
Коли ти позабула мене.
Не згадати мені вже число,
Бо вже снігом у шибки мете...
14.07.2000
ВСЕ СУМНЕ
 
Все сумне, все сумне і неждано буденне,
Все сумне, все сумне, і немає вже свят.
Ти прийди, ти прийди, і посидь коло мене.
І хай свято, хай свято, настане для нас.
 
Все мине, все мине, все мине нездійсненне.
Все мине, все мине і полине в останній віраж.
Ти прийди, ти прийди і посидь коло мене.
І я знову побачу, я знову побачу любові міраж...
 
Сніг мете, сніг мете, покрива білим пухом зелене.
Сніг мете, сніг мете, і зима настає...
Ти прийди, ти прийди і посидь коло мене.
Хай все буде, все буде, все буде, як є...
8.10.2000
Я ТВОЯ ПІСНЯ
 
П'ять без паростку віток калини
Ти сплела у веснянім вінку.
Легіт мрій, у прощання хвилину
Ти про пісню згадала п'янку.
 
Вже немає тебе, а та пісня лунає,
Все в повітрі тремтить, і проймає усе.
Зрозуміє тебе лише той, хто кохає,
Хто кохання крізь бурю несе.
 
День пройде, рік, проходять хвилини,
Моя ж пам'ять відтворює тебе таку.
П'ять без паростку віток калини
Ти сплела у веснянім вінку.
19.05.2001
НЕ СОРОМСЯ СКАЗАТИ
 
Не соромся сказати "люблю",
Коли жайвір пронизує простір,
Коли тиша вторить солов'ю, -
Коли слово сказати не просто.
 
Хай нема в її серці жалю,
Хай не схоче тебе покохати.
Краще зразу сказать: "я люблю",
Ніж не знати і мовчки страждати.
15.06.2002
ЦЕ ТВОЯ ГРА
 
Це твоя гра, віртуальна реальність.
Ти бери з неї все, доганяючи час.
Я не плачу, прости, не для мене банальність.
Ця банальність ідей, почуттів, усіх фраз...
Ти у ньому живеш, цьому світі ідей.
Я ж на втечу готовий хоч зараз.
Вже чекати не можу на завтрашній день.
Бо вже запізно, як завжди...
Ти прости, моя мила, не вийшло,
Я жив в твоїм світі, як міг.
Зрозумів вже одне, коли сонце зійшло:
Я не той й не туди я забіг...
10.11.2002
НЕ ЛИШАТИСЬ Ж МЕНІ САМОМУ
 
Побудь, послухай цей шепіт води,
Що пада і пада додолу.
Не думай, що все, почекай, не іди,
Не лишатись ж мені тут самому.
Хай шумить потічок, нехай падає вниз
Ця прозора кришталем вода.
Бо роки пролетять, припорошать сніги,
Ти ж залишишся знову одна.
Тож тепер не дивись позад себе в траву,
Не шукай непідвладного часу.
А до мене вернись, поки я ще люблю,
Щоби старість зустріли ми разом.
28.01.2003
ПАРАЛЕЛЬНІСТЬ ІДЕЙ
 
Я радію усьому що є, я літаю з птахами.
Долю знову зозуля кує, доповняючи гами.
Паралельність ідей знову бродить гаями.
Здоганяючи завтрашній день, я побуду із вами.
Перепрошене сонце стоїть, полудневе проміння голубить.
День іде, а за мною летить те, що кожен шукає та любить.
Паралельність ідей сонцю гріть помагає.
Я шукаю все завтрашній день, ти ж мене забуваєш.
Літо, як завжди, у даль відійшло, осінь знову дуріє й пустує.
Птахи з лісу втікають в село, осінь ж листя довкола фарбує.
Паралельність ідей випромінює осінь.
Здоганяй сама завтрашній день, хай тебе перепросить.
1.02.2003
Переглядів: 408 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Травень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz