Михайло Лаврентій, вірші. 17.05.2011 р.
НАДІЯ
Хоч не робила б грішного нічого,
І хоч яка б людина не була.
Немає праведного ні одного,
Бо всі згрішили перед Богом,
Тому є грішною й вона.
Тоді прийдеться нам усім вмирати,
І на землі цій не залишим слід.
Для чого ж нас тоді зродила мати
На Божий світ? Нам треба знати.
Й чому надія в нас не гасне ні на мить?
Постійно в нас жарить якась надія,
Що буде праведним життя.
У кожної людини власна мрія,
Господь не позоставить праведного нині,
Й не полетить душа у небуття.
Жарить у нас надія не від нині.
Надія та не грішна, а свята,
Що ми у світі не єдині,
Не пропадем у самотині, -
Бо є надія на Христа.
Тому і я горю бажанням
Зустрітись з Ним у небесах.
Тут пережити всі страждання,
Перетерпіти всі знущання –
І в небо полетіти, мов той птах.
1997
ВЕЛИКОДНЄ
Христос Воскрес! Радійте, люди!
Вже скоро з'явиться з небес
Той, Хто жаліє всіх і любить,
Той, Хто до серця приголубить,
Той, Хто за нас умер й воскрес!
23.04.1998
ДЕНЬ НАСТУПАЄ
День настає, неминуче гряде
І кожен знає, ;що час той прийде.
Прийде Він скоро, чекати не буде.
Спуститься знову судити "всіх люде".
Люди ж - хоч знають - тримаються блуду.
В зневірі всі ждуть, що суду не буде.
Минає вже ера і, мить ця гряде.
Настане пора, Месія прийде
І буде судити всіх: мертвих й живих.
Ніхто вже без кари не лишиться з них.
22.05.1998
СТЕРНЯ
Ми є ніщо - сумніву люди,
Ми стерінь серед бур'яну...
Христос пройшов, зібрав колосся:
Озимину та ярину...
А нас лишив... Чи не помітив?
А може, не пізнали ми?..
Що то Христос - Спаситель світу...
Лише стерня та бур'яни...
А може, є ще шанс устати,
Хоч як солома, а пройти...
Чи пізно вже... й буде палати
Стерінь уся і бур'яни...
Невже не міг він упізнати,
Що стерінь се, а не бур'ян...
Ми ж не бур'ян! - нас можна брати!
Та пізно - догоряє лан...
***
Бо третього отут немає,
Тут є лише добро чи зло...
Бур'ян горить, іще палає -
Стерні ж як тут і не було...
13.08.2003
БЕЗГРІШНИЙ
Сніг мете, знову сипле торішній,
Я ж не маю у серці жалю.
Я мовчу, бо говорить Безгрішний,
А я вірю одному Йому,
Його мові, простій, із любов'ю,
Що говорить це тільки мені.
Він своєю відмив мене кров'ю,
Щоби очі мої ще сумні
Знов заграли веселкою мрії,
Та удари сердець без жалю.
Розбудили забуті в Софії
Дзвони ті, що мовчать на землі.
Не для того вони виплавлялись,
Щоб ржавіти на вогкій землі.
Та святині усі виставлялись;
Все на продаж! Христос на хресті...
У серцях залишився висіти,
Ми ж цілуємо ноги Йому.
Своїх ближніх не хочем любити
І не маємо в серці жалю.
Стихло все. І на мить лиш біліє
Ця цнотлива білизна снігів.
Вірю я, що у серці ще тліє
Віра наших славетних дідів...
10.05.2004
ДЕНЬ ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСІННЯ
Великодньо пасхальні свята.
Дзвони в церкві. Удар за ударом.
Закликають прийти до Христа.
Й поділитися з Ним щедрим даром.
Поділитись із Ним та людьми.
Дати частку своєї любові.
Та довести собі, що з Ним ми.
І принести цю жертву без крові.
Хай любов зігріває людей.
Хай дарує прощення, спасіння...
Станьмо кращими всі ми в цей день.
В день Христового Воскресіння...
7.04.2007
ОСТАННІ ДНІ
В дні святкові, зібравшися сім'ями.
Пригадайте, для чого ми всі
Живемо, сумніваємось, мріємо,
В дні останні на рідній землі.
Хто ми? Звідки? На що ще надіємось?
У що віримо? Любим кого?
Яким жаром ілюзій ми гріємось?
Коли байдуже нам до всього...
З'їв куті, оселедця, салату,
Випив чарку та спати ліг.
Проте час принесе розплату:
Час спасіння пройшов - ти не встиг...
...Дні останні скінчилися нині,
Завтра пізно! Сьогодні ще ні...
Право вибору дано людині.
Зроби вибір! Останні ж бо дні...
5.01.2008
ТЕКСТ, НАПИСАНИЙ НА СКРИЖАЛЯХ
Текст, написаний на скрижалях,
Впав додолу: розбитий, забутий.
Він розкраяв без крихти жалю,
Все розбив - бо не був почутий...
Ці скрижалі рука Господня
Написала во ім'я віри.
Та тепер їх читає безодня,
А народ б'є поклони звіру
І в пророка хитнулася віра,
Та сльозами наповнились очі.
...Дикий натовп навколо звіра
І жертовник знов крові хоче...
Сорок років нічого не дали,
Навіть дива і смерть багатьох.
Все одно б'ють поклони Ваалу
І мовчить на Синаї Бог...
...І тому два удари об скелю,
У безодні тому скрижалі.
Веде й далі народ у пустелю...
Проте зараз без віри і... жалю.
21.08.2007
ПОЧУЙ, ВІДКРИЙ, ПОГОВОРИ
Він, напевне, уже не прийде,
Бо немає до кого іти.
Всі в турботах, то ж хто Його жде?
Стань, подумай, чи ждеш Його ти?
Я не можу - бо нитки пряду,
Все, бувайте - у мене літак.
Ви чекайте, а я підійду,
Зараз буду... ніхто і ніяк...
А Він стукає, мовчки і жде,
Може хтось хоч почує цей стук,
Встане враз, до дверей підійде,
До гостини запросить, як друг...
Проте ні... А мовчання кричить.
Совість мучить... Бо ж стукає хтось...
Під дверима Він мовчки стоїть...
Вже нічого ми не боїмось...
Ми дограємось, певне, до того,
Що розвернеться Він і піде...
Проте той, хто прийде після Нього...
Не мовчить, не чекає, не жде.
А візьме все собі та відразу,
Буде пізно шукати, благати
Ми до себе відчуєм відразу -
За байдужість свою розплату.
Він піде і вже більше не прийде:
Всі в турботах, усе про своє...
Совість мучить, тож доки не пізно...
Встань, відкрий, подивись, чи ще є?
13.10.2007
|