Понеділок, 21-10-2019, 09:21
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Червень » 14 » Лаврентій Михайло, вірші. 14.06.2011 р.
13:57
Лаврентій Михайло, вірші. 14.06.2011 р.
Михайло Лаврентій, вірші. 14.06.2011 р.
 
ТИ ПРОВІДАЛА МЕНЕ УВІ СНІ
 
Ти провідали мене уві сні,
Посміхалась, тримаючи квіти,
Із любов'ю дивилися очі ясні,
Та не зміг я з тобою радіти.
 
Чом тривожно на серці мені
Було того зимового ранку,
Не пізнав наяву та й у сні
Я не зміг уявить. На світанку
 
Подих сонця розбудить мене,
Миле марево в спогади щезне,
Та тривога на серці мине,
Проте з заходом сонця воскресне.
 
Зайде сонце: чи явишся ти?
Я не знаю - бо це лише мрії.
А тривога зуміє знайти
Моє серце, зігріте в надії...
 
...Тож тепер одягаю жакет,
І як тільки ото сутеніє,
Я зі сну забираю букет
Й наяву із тобою радію...
 
...Я провідав тебе наяву,
Посміхнулась, приймаючи квіти.
І до свого покликала сну,
Щоби сонце весняне зустріти...
24.02.2005
ГОДІ БУТИ
 
Вже три тижні не був я вдома.
А лиш жив, працював у Львові.
І нічого нема - лише втома
Та надії, зігріті в любові...
 
День сьогоднішній, наче екзамен,
Випробовує кожного смутком.
Відбувається, наче не з нами.
Та насправді, ніщо не забуто.
 
Я чекаю нової істини.
Вірю: буду і я щасливий.
Годі бути.так просто різними,
Пора бути уже особливими.
 
І тепер, коли сонце сідає.
Я молюсь не лише за мрії.
А не втратити віри бажаю,
У реальні мої надії.
 
Не дай, Боже, втратити щастя,
Що зовемо його кохання.
Всі ми маємо мрії власні,
Та Божественне є загальне.
 
Тож любов'ю ми впевнено творимо
Те щасливе своє майбутнє.
Особливість свою обговоримо
Та нарешті щось зробимо путнє,
 
За що нам вже не буде соромно,
Коли глянуть нам в очі діти.
Все розділим, наївно, порівно
Й більш не будем нічого хотіти.
11.08.2006
СОНЕТ
 
Не тривож мене більше у сні,
Я благаю - кохання минуло,
І єство вже моє повернуло
На ясніші дороги в житті.
 
Ти пішла - розминулись з тобою
Ми на цьому життєвім шляху,
Й лиш в уяві я бачу крихку
Стежку ту, що зовемо любов'ю...
 
Не тривож мене більше у сні.
Хай вже вії не сняться твої,
Бо не можу зімкнути до рання
Свої очі, нещасно-сумні.
 
І знедолене серце в мені
Не забуде святого кохання.
26.06.2000
ММS ПОЕЗІЯ
 
НЕ СКАЗАНЕ СЛОВО
 
Ми є Богом забуті люди,
І забуті людьми боги.
Нам казали, що так і буде,
Та не вірили в сказане ми.
 
Та продовжили далі жити
Без думок, сподівань та мрій.
Ми хотіли й могли любити,
Але кожен мав уділ свій.
 
І так склалось у нас погано,
Що свої й водночас чужі,
Помирати було ще рано,
А творить не було межі.
 
Й так лишилось не сказаним слово,
Й так лишились, не втілившись, мрії.
Ми продовжили жити "чудово":
Без любові, без віри, надії...
21.12.2006
НА ПЕРОНІ
 
На пероні чужого життя
Помилково зустрілись з тобою,
Ти чекала його прибуття,
Я ж втомився не бути собою.
 
Серед сотень байдужих облич
Я зустрів незнайомку зі снів
І - до мене знов потяг прибув...
Однак поїзд прибув. В ньому - він.
 
На пероні чужого життя
Розминулись, не стрівшись, з тобою.
Дочекалася ти його прибуття,
А я вирішив бути собою...
11.08.2005
ОСІНЬ
 
Жовте листя і небо безкрає!
Благодатна осіння пора!
Саме в смерті життя проявляє.
Свою силу, буяння - цвіття...
Опаде, відгниє листя жовтогаряче.
Навесні ж проросте, забуяє наново...
Усю силу життя саме в цьому побачиш.
Ось чому благодатна пора і чудова...
20.04.2006
ТЕПЛО СЕРДЕЦЬ
 
Свіжий подих нової весни
Оживить і окрилить наново,
Дасть снаги і надалі нести
Те, що грає в душі веселково.
 
Кожен промінь в веселці блистить,
Виграє щосекунди наново.
Час настав, можна знову любить,
Навіть треба любити дармово.
 
Не жаліти себе без кінця,
А єством всім спішити до того,
Щоб частіше забились серця
І добрішими стали від цього.
 
Покохайте цю землю святу,
Ці дерева благословляйте
І повірте: не дарма ж ви тут!
Тож кохайте! Кохайте! Кохайте!
 
Хай тепло ваших світлих сердець
Випромінює хвилі любові,
Із тих хвиль доля зробить вінець
Батьківщина засяє наново!
 
Тож кохайте й любіть водночас,
І чого б тільки з вами не стало,
Ви любіть всіх довкола весь час -
Не буває ж любові замало!..
5.08.2005
Я ТВІЙ ДРУГ
 
Ти - на жаль чи на радість - одна,
Та усмішка на твому лиці –
Прикриває печаль вона,
Що лежить тягарем на душі.
 
Ти не бійся, поплач в тиші,
Стане легше хоча б на мить,
Пропаде враз тягар з душі,
Проте серце й надалі болить.
 
В цьому світі повно образ
І холодних сердець взагалі,
На таке ти наткнулась якраз,
Тепер волю давай сльозі.
 
Я знов поруч, як завжди, я тут,
Бо й надалі тебе кохаю.
В твої руки серветки кладу
Та за плечі тебе обіймаю.
 
Я твій друг, ти про це пам'ятай!
(Проте дружби мені замало)
Я ж казав, що так буде, згадай,
Може, врешті прозріння настало.
 
Я ж постукаю ще один раз
В твоє серце і зачекаю.
Що ти скажеш на цей вже раз,
Чи знов "вибач", чи врешті "кохаю"?
6.08.2005
ОСІННЄ
 
Час дощів і гнилого листя,
Сірих буднів, раптових свят.
І краплинок осіння пісня,
Що увінчує сірість дня.
Все, неначе, як має бути:
Осінь. Гидко. Ідуть дощі...
Проте серце хоче відчути.
Те, що сниться йому в ночі.
Апатичний політ крізь морок
І раптове повернення з сну.
Пам'ять хоче повернення зйомок:
Все, що снив - відтворить наяву.
Й ти вмикаєш свою уяву
Та, наснагу черпаючи з снів.
Починаєш творити мляво
Під постійні акорди дощів.
10.11.2006
ЗАХІД СОНЦЯ
 
Як завжди ми день проводжаємо
І віримо - завтра настане!
Буденність - це те, що ми маємо,
А свято ми творимо самі.
Тому хай цей захід світила
Про се почуття нагадає.
Старайся любити щосили,
Та свято хай це не минає.
30.06.2006
Переглядів: 406 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Червень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz