Вероніка Кринична, вірші. 27.02.20011 р.
***
Я лише людина, тільки мить,
Я лиш згадки тінь у цьому світі.
І душа від почуттів горить,
І вона в веснянім білім цвіті.
Я - лише людина, мить зника,
Але я не зникну вже ніколи.
Буде там душа моя палка,
Де яскраві зорі й видноколи.
Де прекрасних відчуттів моря,
Там, де хвиля радості гуляє.
Там завжди і всюди буду я
Там моїх надій зоря палає.
Віра в серці, що на все життя,
І любов, як сонце - вічно сяє.
Я - людина, світло щастя я,
Мить моя у світі не згасає.
Так, я згадки тінь, але вона,
Не похмура, а яскрава й чиста.
В ній, жевріє літо і весна,
Ясна зима, й осінь золотиста.
Вічна мить, як вічне є буття,
Радість і любов в душі єдина.
Бо й цьому світі я - життя,
З всемогутнім іменем людина.
Любіть дітей
Любіть дітей! Хай ця любов палає,
Згадаєте і свої малі роки.
Малюк хай кожен тільки щастя знає,
Підтримку з рідної, батьківської руки.
Любіть дітей! Щоб сміх лунав повсюду,
Щоб зникли тихі сумніви й печаль.
Казати всім дорослим завжди буду
Дитячий вік найшвидше лине в даль,
Любіть їх в ясні дні і темні ночі,
В легкі й суворі миті ці земні.
Блистіли щоб від щастя їхні очі,
Щоб радісні були, а не сумні.
Даруйте їм тепло, що є у серці,
А від душі прихильність і любов.
Бринить хай віра в чистому озерці,
І сонце їх хай сяє знов і знов.
Божественно, воістину прекрасні,
Вони - це правда, діти сенс життя.
Всі їхні усмішки, мов зорі ясні,
А в кожнім русі грають почуття.
Щоб діти всі були щасливі в долі,
Ви все, що можете для них робіть.
Ховайте всі невдачі й тихі болі,
Любіть дітей! Воістину любіть!
***
Для того я живу, щоб усміхатись,
Без усмішки немає і добра.
Для того ми живемо щоби гратись, -
Життя - це вільна, невгамовна гра.
Для того світ наш, щоб біліли вишні,
А в душах розквітали пелюстки.
Для того воля, щоб думки колишні,
Не йшли за нами вічно крізь віки.
Для того мирно треба існувати,
Щоб людям всім лиш радісно було.
Щоб сліз і болю діточкам не знати,
І у любові серце розцвіло.
Для того я дитина, щоб радіти,
Для того я людина, щоб рости.
І в мирі хочу я і буду жити,
І мир в собі навколо всім нести.
***
У кожному живе частинка Бога
Людина - це немов окремий світ
І на веде в житті одна дорога,
Це шлях уроків через сотні літ.
Ми можемо творити свою долю,
Бо наша ера - новий світлий час,
І обирати успіх, щастя, волю,
Бо зараз всі можливості для нас.
Ми можемо у гру свою зіграти,
Від нас залежить всі її ходи.
А наша справа вибір добрий мати,
До чого йти, навіщо, і куди.
Від нас залежать всі слова і дії
А це не просто світло у імлі,
Ми можемо створити свої мрії.
І мир у серці і на всій землі.
***
Здавалося б є сонце і земля,
І рідні люди завжди ждуть на тебе.
Є мрія, доля і твоє ім'я,
Є зелень саду і блакитніють неба.
Здавалося б усе для щастя є,
Та тільки дехто цього не побачив.
Шукає щось усе життя своє,
Йому весь світ цю помилку пробачив.
Малюють люди мрії чарівні,
Самі ж їх потім часто розбивають.
Та очі знов запалюють вогні,
І десь у серці мрії оживають.
Здавалося б ми вільні обирать,
І можемо найкраще завжди мати.
Та треба тільки дуже добре знать -
Що відпустить, а що в душі тримати.
А щастя - це і є усе життя,
Здавалося б не мить, а ціла вічність.
Це в серці над важливе почуття,
Воно: тепло і ласка, і величність.
|