Лариса Колесник, вірші. 27.10.2010 р.
Весна
Весна прийшла, її чекали всі.
Чекали птахи у далекім краї,
Чекав на неї пролісок в росі,
Чекали її зорі на світанні.
Весна прийшла й пробуджує усе:
Пробуджує життя і віру, що згорала.
Надію і любов вона усім несе.
Прийшла весна, яку я так чекала.
Спокійно й тихо дихає земля,
Лежить зігріта теплими дощами,
Але чомусь тривожу душу я
Неначе осінь стала поміж нами.
Весні назустріч впевнено іду,
До неї ніжно руки простягаю.
Тепла від неї і від тебе жду,
І перед вами серце відкриваю.
***
Біжать хвилини, дні і місяці,
Спливають, як тумани на світанні.
Я йду до тебе з квітами в руці
Побачитись у щирому бажанні.
Дарую квіти, щастя і весну,
Дарую літо в голубім серпанку,
Дарую тобі пісню чарівну,
Дарую тобі зірку на світанку.
Дарую тобі ніжність і любов,
Дарую тобі вірність і кохання.
Лечу на крилах я до тебе знов
І вірю в день я нашого єднання.
Дарую тобі радість і красу,
Красу душі - і більше вже нічого.
Відхилиш дар - я все перенесу
І більше вже не полюблю нікого.
***
Я чекаю тебе, я чекаю тебе і донині,
І сама вже не можу збагнути оті почуття,
Як хмаринки у небі, блукають думки в самотині,
А надії мої полетіли кудись в небуття.
Я чекаю тебе, як ніколи іще не чекала,
Як чекає весни, прокидаючись, рання земля.
Чи можливо тобі я чомусь до душі не припала?
Чи дорогу до мене границя якась віддаля?
Я чекаю тебе, бо повернешся ти, я це знаю,
Перешкод і границь для кохання немає ніде,
І тебе я, мов ранню весну привітаю,
І надія, і віра, і радість до мене прийде!
|