Олександр Каліщук, вірші. 8.11.2012 р.
Тілу – все, душі - нічого... гріх великий перед Богом
Можна вік пропрацювати
Тільки для земного блага,
А душі не напувати –
І її замучить спрага.
Душі наші потребують
«Їжі» більше, аніж тіло.
Але мало їх «турбуєм»,
Бо знаходим інше діло.
Тож не будьмо однобокі:
Тілу - все, душі - нічого.
Хай проходять наші роки
У труді та в дружбі з Богом.
В дім Ісуса запросім
Ви сьогодні молодята.
Цілий вік разом вам жить.
Не забудьте ж на весілля
Ще й Ісуса запросить.
І з вінчання як прийдете,
Запросіть Його у дім,
То щасливо проживете
Довгі роки разом з Ним.
Він в усьому допоможе,
Впасти вам не дасть ніде,
Та завжди по стежці Божій
Крізь життя вас проведе.
Любов подружжя - дар від Бога
Любов подружися - дар від Бога
І ним потрібно дорожить.
Тож не робім в житті такого,
Щоб чимось дар цей осквернить.
У почуттях хай буде щирість,
Щоб сліз ніхто із вас не лив.
Тож бережім подружню вірність –
Її Господь сам освятив.
Вини у когось не шукаймо,
Самі стараймось не грішить.
Де дружба, вірність і кохання –
Довіку Бог там буде жить.
Озвися до Бога першим
В печі, як не розпалиш дрова,
Вони не будуть там горіти.
Не скажеш першим Богу слово,
То й Бог не буде говорити.
Як Богу молитись, він не дасть утопитись
Море широке, хвилі високі,
Буря по морю гуляє.
Скільки тривог ми зазнаємо, поки
Сонце на небі засяє!
Наше життя, як розбурхане море,
Може нас миттю ковтнути.
Як же боротись, уникнути горя,
Всяку біду обминути?
Тільки у Бога наш порятунок.
Він нам не дасть утопитись.
Менше липі треба думать про шлунок
Більше за душу молитись,
Що ми з собою візьмем в домовину?..
Часу ж даремно не гаймо.
Думаймо менше про те, що покинем,
Більше про душу подбаймо.
Не заздріть чужому багатству
Нащо заздрити багатим,
Що у них — усього є?
Нащо нам про теє знати
За що Бог їм все дає?
Думка на рахунок цього
В Бога інша є якась.
Хоч в нас тут й нема нічого,
Він зате на небі дасть.
Тож прислухаймось до того -
І дорослі і малі:
Краще мати в серці Бога,
Ніж багатство на столі.
Сміття викинь з голови, завжди в радості живи
Ми постійно з чимсь не згідні,
Щось завжди нам заважа:
Хтось багатий, а ми - бідні,
Й заздрість їсть, немов іржа.
То нам гордість серце крає,
То гіркі слова чиїсь,
Задоволення немає
Від роботи, чи сім'ї.
Нам то мало, то багато,
Нам то холод, то жара,
А то в будень чи у свято
Нас дратує дітвора.
То далеко на роботу,
То погано піч горить,
То домашнії турботи
Не дають на світі жить.
Чи за нас хто більше знає,
Чи замало нам дають...
Хтось машину кращу має –
Й ми не можемо заснуть.
Тож, як я - не забивайте
Всяким сміттям голови.
Вірте в Бога і - співайте.
Завжди в радості живіть.
Радійте, бо з нами Бог
Вірить в Бога - це не значить
Вік сумним ходити.
Треба вміти і радіти,
Й інших звеселити.
Бог - слово. Не забруднюймо його
Слово, мов пух. Його легко нести,
Але без нього не можна прожити.
Слово від смерті нас може спасти.
Слово поранити може і вбити.
Слово, по-дружньому сказане нам,
Нас переконує, нас виправляє,
Але не вірмо нещирим словам –
Бога у них не було і немає.
Нас розчаровує слово брехливе,
Нас роздратовує слово пусте.
Нас підбадьорює слово правдиве,
Щире, привітне, ласкаве, святе.
Тож не даваймо ми прав лихослів'ю,
Волю даваймо хорошим словам.
Щирі слова - наче зерна спасіння.
Правди слова - мов цілющий бальзам.
Правда лиш одна
Є багато жінок, та єдина
Тебе любить і з радістю жде.
У житті є багато стежинок,
Та одна лиш до правди веде.
|