Олександр Каліщук, вірші. 4.10.2012 р.
Можливо ніч оця твоя остання
Почни свій день з молитви, з покаяння
І ніч зустрінь, як і почав цей день.
Можливо ніч оця твоя остання
І більш людських не чутимеш пісень.
Тож не гордись, що ти за інших кращий,
Смиренним будь, як Бог нам завіщав.
Бери за інших ношу завжди важчу
І не сумуй, коли у чімсь програв.
Ми грішні всі, бо ми не досконалі,
І гріх обплутав всіх нас звідусіль.
Отож покайсь, щоб не було печалі
За бруд душі невмитої і цвіль.
Стрічай спокійно радощі й знегоди,
Не сердься, не сварись і не дратуйсь,
Бо ти лише собі наробиш шкоди,
Шануй життя й до вічності готуйсь.
Правдивим будь в думках, в словах і в ділі,
Перед людьми і Богом чистим будь.
Не забувай: душа ж в твоєму тілі,
А в серці - Бог Володар. Не забудь.
Будь милосердним до усіх нещасних,
Допомагай без роздумів й вагань.
В людини мусить бути все прекрасне.
Шліфуй добром до блиску кожну грань.
Хай в серці в тебе буде завжди свято,
Немов чекаєш дорогих гостей.
Готовим будь в нім Господа стрічати,
Щоб не ховать від сорому очей.
У мирі жий, у дружбі і в любові,
Не май за зле, як скривдить тебе хтось,
Розрадь чиїсь страждання добрим словом
І в дім чужий лиш радощі принось.
Почни свій день з молитви, з покаяння
І ніч зустрінь, як і почав свій день.
Можливо ніч оця твоя остання
І більш людських не чутимеш пісень.
Очищаймо свідомість
Свідомість наша, мов запущений город
Чи сад, що без господаря роками.
Вона засмічена, заросла бур'янами,
Що там ростуть без всяких перешкод.
Потрібна праця тут, ще й не мала,
Щоб все очистити і доглядіти.
І щоб на світі праведно прожити,
Глядім - душа щоб чистою була.
На кривдників тримать не треба зла,
Прощати всім, що перед нами завинили.
І вдячні будьмо від дитинства до могили
За те, що доля у житті нам принесла.
Любім себе, любім людей і Бога,
Думки хай будуть чистими й слова.
Та все ж любов не буде в нас жива,
Як руки не робитимуть нічого.
Полім город, обрізуймо свій сад,
Сміття виносьмо й спалюймо на попіл.
Садім у ґрунт душі самі чесноти,
Щоб дозрівав любові виноград.
Господь повсякчас з тобою
Поглянь на безкрає небо,
Де місяць і зорі світять,
Поглянь на квітки барвисті,
На пташку, що ген летить.
Поглянь на людей, на себе,
На все, що існує в світі,
Невже не схвилює душу
Життя таємнича мить?
Як хочеш пізнати Бога,
Поглянь навкруги. Усюди
Побачиш Його Закони
(По них же і ти живеш).
Без Бога нема нічого,
Нема і повік не буде!
Живе Він в житті твоєму
І житиме, як помреш.
Ти сумнів відкинь, а віруй
В Творця і землі, і неба.
Єднайся із Ним в молитві,
Добро лиш даруй усім.
І будь, як дитина, щирим,
Все зло відганяй від себе.
Господь повсякчас з тобою!
Тож будь повсякчас із Ним!
Перше слово
Від диявола все зло, а добро - від Бога.
І в людини вибір є: та чи ця дорога.
Але ж Бог нам душу дав. Йому перше слово.
Йдімо ж в сторону Добра, в сторону Любові.
Любіть дітей
Ніщо не йде так людям до лиця,
Як світлий погляд і усмішка мила...
У справжніх друзів б'ються в такт серця
І в цьому їх краса й чарівна сила...
Як з пагінця черешня вироста,
Що нам дарує ягоди медові,
Так щира й непідробна доброта
Росте в душі з дитячої любові...
Любов батьків, як Божа благодать.
Вона дитячу душу зігріває,
В якій з дитинства буде проростать,
Мов пагінець, добро й любов святая.
З тобою легко в світі жить.
Ти з нами, Боже, кожну мить
З Тобою, Господи, ми в бідності - багаті,
З Тобою в слабкості своїй - ми сильні є.
В труді з Тобою ми, немов на святі,
І навіть горе - світлу радість нам дає.
Якщо ми просим, Ти даєш усім по правді.
Якщо Тебе шукаєм, Ти ідеш настріч.
Ти нами тішишся, як ми Тобою раді,
Як в нас любов живе, Ти з нами пліч-о-пліч.
Добро чи зло
Ні Бог, ні сатана людини не штовхають
Добро чи зло творити у житті,
Людина лиш сама той шлях свій обирає,
За що - чи в пекло йде, чи в рай, де всі святі.
Тож не шукай причин, щоб когось звинуватить.
Свобода дій - це же твої права!
І вміти треба скрізь самому вибирати,
Що думать, що робить, які сказать слова.
Звичайно - грішник я, бо я - земна людина,
Та не бажаю вмерти у гріхах.
Неначе блудний син, стаю я на коліна.
Нарешті віднайшов до Бога вірний шлях.
О Боже, сили дай і розуму, і волі
Крізь терни йти до сонця, до зірок!
Ні! Не невільник я! Я пан своєї долі!
І в сторону Добра роблю рішучий крок.
Цінуймо дари Божі
Коли Господь життя створив,
Він для життя нам дав, що треба:
І зелень трав, і синь лісів,
І голубінь ясного неба,
І промінь сонця з висоти,
І щедрий дощ, що з хмари ллється,
І все навкруг, що бачиш ти,
Живе, росте, цвіте, сміється.
Цінуймо ж всі оці дари,
Що Бог нам з неба посилає.
І пам'ятаймо, що згори
Він за усім спостерігає.
|