Олександр Каліщук, вірші. 28.02.2013 р.
***
Жий не розумом й не серцем,
А між розумом й між серцем...
- А чому це? - хтось спитає.
- Дива зовсім тут немає...
Хай питає розум в серця,
Серце в розуму питає.
***
Як багатих, так і бідних
Долі все-таки рівняють.
Коли горе стріне - плачуть,
Коли радість - то співають.
***
Нам здається, що ми добрі,
Але це лише здається.
Хтось з нас заздрить, хтось лукавить,
Хтось скупий, хтось задається.
***
Люблю себе таким, яким я є,
Не звинувачую себе ні в чому,
Образа й гнів - це просто не моє.
Й звичок я дурних не радив би нікому.
На світі я лигає такий один
І не моя вина, що я на інших мало схожий.
Хтось скаже: ні на що не здатен він...
Хіба від того я змінитись можу?
Я с такий, яким на світ родивсь
З усім своїм і негативом, й позитивом.
І все життя за це на себе я не зливсь,
Тому живу і весело, й щасливо.
|