Олександр Каліщук, вірші. 20.12.2012 р.
Мовчання – золото
Щось комусь доводячи, ми спорим,
Йдем на все за нашу правоту
І, бува, такого наговорим.
Що не розбереться навіть суд.
Тож в людські конфлікти не вникаймо,
Не винім нікого і ні в чім.
Гордість й злість в собі перемагаймо.
Як мовчання золото - мовчім.
Бог на вроду не зважає
Ні талант наш, ані врода
Щастя нам не принесуть,
Що ж нам може перешкодить?
Я скажу вам, в чому суть.
Бог на вроду не зважає,
І талант наш ні при чім.
Щастя тим Він посилає,
Хто душею й серцем з Ним.
Зробив - не вихваляйся, а в Бога запитайся
Коли зробиш якесь діло,
Чи велике, чи мале,
Як зробив його уміло –
Може й вийшло щось не зле.
Та до чого б ти не взявся,
В гордість дуже не заходь.
Перш за все ти запитайся,
Що б сказав на це Господь?
Помиймо вікна
Вади часто інших бачим,
Хоч їх стільки жив нас самих,
Бо в своїх очах ми значим
Значно більше від усіх.
Часто дивимось на інших
З непомитого вікна,
Тому бачим в інших - гірше,
Але це не їх вина.
Не шукай легкої праці
Легку працю хто шукає,
Тому тяжко в світі жить,
Бо лиш легко тим буває,
Хто в могилі вже лежить.
Праці легкої немає
І шукать її дарма.
Ну, а хто лиш п'є-гуляє,
Того злидні ждуть й тюрма.
Живи по Божих законах
Що було б, якби на перехресті
Кожен їхав, як собі хотів? –
Не дорахувалися б ми врешті
Пребагато із своїх рядів.
Тож йдучи по життєвій дорозі,
Якби правил нам Господь не дав,
До кінця дійти були б не в змозі
Без знання обов'язків і прав.
Не ступаймо на стежки зла
Диявол ще керує в світі нашім,
Його ми всюди бачим злі діла.
Отож пильнуймо за собою завше,
Щоб стежка нас до нього не вела.
Бо хто ступив на стежку ту ногою,
Загрузне, як в смердючому багні.
Обходьмо ж хибні стежки стороною,
А то у зла опинимось на дні.
Умрім для гріха
Для гріха ми не живім
І для зла щодня вмираймо.
У земнім житті своїм
Серце Богові віддаймо.
А людської метушні
Ми здалека сторонімось,
У спокої наші дні
В дружбі з Богом проведімо.
Бог завжди поруч нас
Бог не спить і не дрімає
І не тратить часу всує,
То ж, як хтось Його шукає,
Він завжди того почує,
Тож молімось, і просімо
В щасті й горі бути з нами.
Біль сердець своїх несімо,
Наче діти своїй мамі.
У вірі будьмо щирі
Як віримо в Бога,
То й жиймо по вірі.
Як ближнього любим,
То це докажім.
Якщо милосердні,
То будьмо і щирі.
Як хочеться правди –
По правді й живім.
Надіймося на Бога як дитина на батька
Треба Богу довіряти,
Як дитина вірить тату.
Він усіх нас захистить,
Допоможе і навчить.
Тож навчімося радіти,
Як радіють наші діти.
Бо й в дорослих, на кінець,
Як і в діток, є ОТЕЦЬ.
Бог знає все, Бог знає всіх
Співав я на сцені і вдень, і вночі,
Там бачив усяких людей тисячі,
Коли ж я на вулиці їх зустрічав,
Я мало кого з цих людей пізнавав.
У Бога ж такого нема й не було,
Бо кожного думку Він знає й чоло.
Вітається з нами і дбає про нас –
Це я на собі перевірив не раз.
Любіть інших, як самих себе
Так любіть, як ви б хотіли,
Щоби інші вас любили,
І піклуйтесь повсякчас,
Як хотіли б, щоб - про вас.
Тоді кожна ваша мить
Серце щастям полонить,
Тоді стане кожен день
Повним музики й пісень.
Віддаймо борги свої Господу
За нас Господь наш смерть прийняв
І кров свою за нас пролив.
Він в жертву сам себе віддав,
Щоб нас звільнити від гріхів.
Віддати борг нам треба всім
Під час земного ще буття.
Тож в жертву Богу принесім
Своє духовнеє життя.
Удосконалюймось духовно
Те, що знаєм, ми можем забути.
Все, що маєм, по смерті покинем.
Як дрімаєм, то можем заснути
І проспати найкращі хвилини.
Йдім вперед у духовному рості,
Не лишаймось на місці ніколи,
У життя прибули ми не в гості,
А прийшли, наче учні до школи.
|