Олександр Каліщук, вірші. 1.11.2012 р.
Кожне найменше Боже „даяння” хай перетвориться в наше бажання
Часто Бог нам посилає
Зовсім інше, ніж ми просим.
Отоді ми нарікаєм
І подяки не приносим
Будьмо ж вдячні Богу завше
І надіймося на Нього:
Співпадуть бажання наші
З тим, що нам прийшло від Бога.
Коли час журби проходить, радість нас сама знаходить
Як ніхто тобі не скаже,
В Божім Слові прочитай:
Коли Бог тебе накаже,
Ти у відчай не впадай.
Бо усі випробування
Він під силу нам дає –
І даремні нарікання
На тяжке життя своє.
На початку нам здається,
Що нас горе обійма.
А як час журби минеться,
Радість нас знайде сама.
Все що ми на світі маєм, це лиш Бог нам позичає
Все цвіте і відцвітає
Й слід по ньому пропада,
Щось гниє, щось засихає,
Щось вогонь їсть, щось - вода.
Все пливе, все відпливає.
Що є вічне, друзі, в нас?
Це лиш Бог нам позичає –
Користуймось, поки час.
Чи ми бідні, чи багаті,
Все прийдеться покидати...
Коли приходить смерть,
Вона в нас не питає,
Чи маєм всього вщерть,
Чи тільки душу маєм.
Прийдеться все липіить,
Хоч ти й який багатий,
Коли приходить мить
Цей світ нам покидати.
Радій, коли віддаєш
Коли хочеш радість мати
І спокійно ночі спать,
То не думай - в кого взяти,
А шукай - кому віддать.
Бог завжди нас почує
Як душа чогось страждає,
Повсякчас молитись слід.
В Бога вихідних немає
І... перерви на обід.
За все будьмо вдячні Богу
Завжди Богу довіряймо
На всі сто відсотків.
Все з подякою приймаймо –
Гірке й солодке.
Що найвище?
Немає вищого нічого,
Ніж таїни глибінь ота:
Єднати щиро душу з Богом
І серцем всім сприймать Христа.
Діла кожного перед Богом виявляються
Коли хтось із нас сміється,
Маймо жаль до нього,
Бо за це йому прийдеться
Стати перед Богом.
Хто з любов’ю промовляє, всякий гріх перемагає
Якщо хтось у гріх впадає,
Слово гріх знешкодить,
Коли щиро і з любов'ю
Воно з уст виходить.
Не проспіть життя, бо не буде вороття
Так на світі треба жити,
Щоб вік не проспати.
Своє серце вчім любити,
Руки - помагати.
Хочеш бути пророком, вір і йди крок за кроком
Щоб духовно нам рости,
Тверду віру треба мати
Й крок за кроком вгору йти,
І себе перемагати.
Хай зажовкне цілий край - думку в Господа спитай
Похвала, а чи осуд людський –
В цьому істини ти не знаходь –
Тільки ціниться те, зрозумій,
Що сказав би про тебе Господь.
Після смерті пізно каятись
Чи ж не охоплює вас жах,
Що прийде смерть безжальна, грізна?
Покайтесь нині у гріхах,
Бо завтра може бути пізно.
Так живімо, щоб весь час інші брали приклад з нас
Вдосконалюймо весь час
Душу й серце наше,
Так живім, щоб біля нас
Іншим стало краще.
Скрізь, щоденно, кожен раз,
Де б ми не бували,
Вірмо так, щоб коло нас
Інші вірить стали.
Хай гаряча в серці кров
Від любові буде,
Щоб любов'ю за любов
Нам платили люди.
|