Олександр Каліщук, вірші. 15.11.2012 р.
Інших не гань - на себе поглянь
Ми засуджуєм інших так легко
За зневагу законів людських.
Хоч самі не «святі» ми далеко,
Бо і ми зневажаємо їх.
Не вагайся, не журись, а іди вперед й борись
Як зустрінеш перешкоду,
То назад не треба йти.
Коли Бог її поставив,
Сили дасть й перемогти.
Телевізор - злодій наш. Він краде думки і час
Телевізор - хатній злодій:
Він краде наш вільний час,
Заміняє спілкування,
Всі думки і справи в нас.
Нас вже зовсім не цікавить
Світ живий, що за вікном.
Ми й дітей своїх не бачим
Ані вдень, ні перед сном.
Не вчимося, не читаєм.
До молитви не стаєм.
Через нього ми марнуєм
І сім'ю й життя своє.
Найкращий помічник
Добре, як поможе хтось нам в праці.
Чи тягар підсобить донести.
Добре, як є люди - жертводавці
Ті, що в горі можуть помогти.
З добрими людьми нам легко жити,
Та завжди є з нами дух Святий.
Він - наш найцінніший утішитель,
Помічник найкращий у житті.
Вічна тема
Вічна тема всіх тривожить.
В кут глухий нас завела,
Чи іти по стежці Божій,
Чи іти по стежці зла?
Злих стежок - ой як багато!
Божа стежка лиш одна.
Злими легко крокувати,
Божа - губиться в тернах.
Божа - це любов й терпіння,
Зла - дозволить нам усе.
Божа - нам несе спасіння,
Зла - погибель нам несе.
Тож сказати щиро мушу
Людям «легкого життя»:
Ви подумайте про душу,
Поки час є каяття.
Пробирайтесь крізь тернини,
Рвіть одежу в колючках.
І спокутуйте провини,
Що взяли на злих стежках.
Бог створив людину подібну на себе
І тварина, і людина
Чимсь на себе схожі,
Бо людина і тварина -
Це - творіння Божі.
Але є таки різниця,
Ніде правди діти:
Люди вміють веселитись,
Вміють й сльози лити.
Розмовляти люди вміють,
Думати й співати,
І надіятись, й любити,
Вірити й кохати.
Ми багато чого знаєм
Доброго і злого.
Головне ж, що душу маєм,
Дану нам від Бога.
У житті пізнати Бога
Можна лиш людині,
Бо пізнать Його не можуть
Собаки чи свині.
І не моляться, звичайно,
Ті ж таки тварини.
Тож, носімо гідно, браття,
Імення ЛЮДИНИ.
Не заздріть
Ви не заздріть, що у нього
Особняк, автомобіль.
Будьте краще вдячні Богу,
Що у вас є хліб і сіль.
Ви не заздрість, що у нього
Влада, слава й гроші є,
Тільки дякуйте ви Богу,
Що здоров'я вам дає.
Ви не заздріть, що у нього
Всього повно в дану мить,
А моліться щиро Богу
І добро в житті творіть.
Владу можна загубити,
Слава може підвести,
Може все добро згоріти,
Гроші - горе принести.
Залишається незмінним,
Не згорає, не гниє
Тільки те, що є нетлінне,
Що в душі і в серці є.
Готові будьмо за Христа сказать хоч слово - раз із ста
Хоч ніхто уже не мучить
За віру Христову,
Але ми повинні бути
На все це готові.
Хоч не носимо ми шрамів
За Христа науку,
Але будьмо наготові
Стерпіть всяку муку.
Бо на кожнім нашім кроці
Ми неправду бачим.
Тож за правду скрізь борімось
Всім серцем гарячим.
Бо у кожнім нашім вчинку
Бог нас провіряє
І за кожне слово наше
Милує й карає.
Через горе й муку подає Бог нам руку
Як в житті нас негода зустріне,
Не впадаймо у відчай тоді.
Перед Богом впадім на коліна –
Він зарадить у нашій біді.
Через горе, що стріне людину,
Бог до серця протягне струну.
І вона зазвучить неодмінно
І пробудить з духовного сну.
Та коли наше серце й веселе,
Забувати про Бога не слід,
Бо це він нам доріженьку стелить
І спасає від горя і бід.
|