Олександр Каліщук, вірші. 14.02.2013 р.
***
Коли любиш ти життя,
Часу не втрачай.
Піднімай до зір свій Дух,
Бо життя - це рух!
Життя - це пісня голосна,
Це гра, це цінність, це надія.
Життя - це шанс, це таїна,
Краса, обов'язок і мрія.
Життя - це вічна боротьба,
Це виклик труднощам:, удача.
З душі лиш вичавить раба
Потрібно. Хай вона не плаче...
Життя - це віра, це любов,
Це радість й горе, чорне й біле.
Живім же, щоб у серці кров
Не злом, а лиш добром горіла.
***
Гріхів у житті так багато,
Що годі їх порахувати.
А праведне діло єдине –
Будь просто ти християнином.
Та бути ним також не просто,
Бо правил також там с зо сто.
Лиш в цьому нічого страшного:
Люби лише ближніх і Бога.
***
Наші діти, наче квіти. Як малі, це дійсно так.
А як стануть підростати, пелюстки з них опадати
Починають. Це батькам - тривожний знак.
***
Де знайти таку нам квітку,
Щоб цвіла, цвіла й цвіла?
Де знайти таку дитину,
Щоб до скопу, до загину
Вдячна нам, батькам, завжди була?
Вже такий закон природи
І у квітів, і в людей:
Щось приходить, щось відходить,
Хтось щось губить, хтось знаходить
Круговерть така життя й усіх речей...
***
Переорюй життя наче плугом,
Поділися останнім із другом.
Завжди першим, комусь посміхнись,
Піднімайся душею увись.
Будь спокійним у всьому щоденно,
Перенось всі знегоди смиренно.
Після себе добро залишай,
Свого часу даремно не гай.
Випромінюй з очей своїх світло,
Щоб, де глянеш, навкруг все розквітло.
Мудру думку комусь передай,
Лан добірним зерном засівай -
І тебе пам'ятатимуть люди,
Й після смерті ніхто не осудить...
Як умієш співати, - співай.
Коли можеш писати, - пиши!
Коли є що сказати, - навчай,
Свій талант у собі не глуши.
Бог талант тобі дав недаремно -
Тож світи, як навкруг тебе темно.
Своїм голосом, словом, пером
Без утоми борися зі злом.
Еволюція прогресу
І що, здасться, поганого у слові «еволюція»?
По Дарвіну і людство все пройшло через її закони.
А що - прогрес технічний... Нанту уяву токував він!
Ракети облітають інші планети.
На Місяць вже стала нога сучасної людини...
А телебачення, комп'ютери, мобільні телефони,
Слухняні роботи й дива незлічені усякі!
Усе - на користь людству й на його погибель...
Від бомби терориста аж до атомної бомби...
А що ще нас чекає й уявити складно.
Які розумні стали ми, а водночас - нікчемні.
І космос підкоряєм, і живе клонуєм,
Вбиваєм на замовлення, руйнуєм хмарочоси,
Шпигуєм: з космосу, отруюєм природу.
Дітей стріляєм, знищуєм держави...
Оце так еволюція! Досягнення науки!
Що ж відшукали ми, а що ми загубили?
Куди поділась мудрість?.. Тільки розум -
Сухий, безжальний і зарозумілий -
Святої Істини незграбний імітатор
Панує в світі... Загубивши Бога,
Ми наближаєм дні армагедону,
Туди липі кличе еволюція прогресу.
Тож зупинімось, сядьмо край дороги
І поміркуймо, чи туди ідемо.
Душа жадає спокою, єднання,
Вона затиснута у лещатах емоцій
Й бажань нікчемних, що й гроша не варті...
Погляньмо в небо - там предвічні зорі,
Що ігнорують скрегіт еволюцій
І лиш спокійно ждуть від нас любові...
Й карають пас за всі гріхи цивілізацій...
О еволюціє, не варта ти ціни, яку за тебе платим ...
|