Пісня, 28.03.2020 р.

Гірко заплачеш

Гірко заплачеш і згадаєш мене,
Але задармо, бо запізно буде.
Ми вже чужі і на все розійшлись —
Сто раз заплачеш і згадаєш колись.

Сині фіалки, білі бози, гнуться лози,
І любощів кохання час настав.
Та тільки в мене біль, туга і смуток й сльози,
Бо хтось мені кохання любе вкрав.

О гніться, лози! І в смутку сльози.
Нема мені весни, нема мені краси,
Плачте, очі, плачте, карі, лліться сльози -
Нема мені весни, нема краси.

Була колись весна така - черемха цвіла,
Кущами квіти гнулися на нас.
Від любощів і пахощів душа п’яніла,
І кожен день чудовий був для нас.

І ти дрожала, і я дрожав...
Казала ти: «Бери мене, я вся твоя!
Я вся твоя, життя своє за тебе віддам!»
І смерть була одна розлука нам.