Зоряна Леонідівна Гінгіна
***
Кохання очима ангелів
Дивиться на людей:
Хто вірить мені?
Хто душу свою зберіг, відгукніться, гей!
А люди в щоденних клопотах,
В проблемах своїх земних
Кохання святе відштовхують,
Кидають його до ніг.
Спішать. Метушаться. Бігають.
Шукають великих благ,
А очі кохання зорями
Злетіли в Чумацький шлях.
І дивляться, і підморгують: -
Які ж ви, люди, смішні…
Підставлю долоню.
Хай зіркою
Кохання засяє мені…
Покинутій хаті
Покинута батьківська хато,
Ти снишся ночами мені.
Вся в сонці. І квітів багато
На кожнім маленькім вікні.
Забиті всі вікна. Забуті.
Дерева плодами кричать,
Мов просять: „Зірвіть же нас, люди!”
Не чують. Не хочуть. Мовчать.
13.09.2010
|