Галина Дадак, вірш. 26.01.2012 р.
Спогади
Відбуяв синьоокий бузок,
У саду солов’ї відспівали.
В голові рій бджолиний думок,
Твої очі мене вчарували
Вони ніби криниця без дна,
Як горіння стожар край неба.
Мабуть ти на світі одна -
Іншої просто не треба.
По землі ходжу сам не свій -
Це провина тільки твоя.
Я шкодую чому я не твій.
Хочу щоб лишилась моя.
Мрії плекаю наче весну,
В них звучать пісні солов’їні.
І не спатиму в синю імлу
Та шукатиму очі чарівні.
Знов зустріну тебе на шляху,
Ту що в мріях для себе зіткав.
Ощасливлю себе, що люблю,
Що таку я завжди чекав.
|