Галина Дадак, вірші. 3.06.2011 р.
Літа промайнули
Літо буяло, пахло травою,
Ми вечір зустріли з тобою.
Квіти червоні мені дарував,
Усе про кохання шептав.
Все пролетіло, квіти зів’яли,
Життя ніби поїзд по рейках збігало.
Квіти чудові мені не даруєш,
Тебе вже немає, нічого не чуєш.
Нічна рапсодія
Опустилась нічка темна за селом,
Місяць зірочки малює золотим пером.
Верби віти нахилили, гомонять,
Над ставком задумавшись стоять.
Нічка темна відпочити прилягла,
Туманом білим вкрилася земля.
Все навколо стихло й спить,
Лиш цвіркун на скрипочці бринить.
Зорі в тумані чепуряться та бринять,
На побачення до місяця спішать.
Небо зоряне заколисує сном,
Нічка темна опустилась за вікном.
Соловей знов виводить у гаю,
Про любов співає та ясну зорю.
Тиша навкруги, все спить, дрімає,
Тільки вітер колисаночки співає.
|