Галина Дадак, вірші. 2.01.2011 р.
Мелодія чардашу
Звучить мелодія швидко,
Наповнює мене жагою.
Як берізоньки струнки
Тремчу від ніжного розвою.
У темпі музики вловила
Краплі щастя, що іскрить.
Випити його хотіла,
Що переливається, горить.
У звуках ніжних світ вбачаю -
Він окриляє всю мене.
Чекати буду, що запросять
На танець - у якому все зове.
Зимова скатертина
Білу скатертину зима розіслала –
Картину дивну на ній малювала.
Берізоньок віти до низу схились,
Вранішню казковість мрійно задивились.
Долину навколо маревом сповито,
Що стікає млосно крізь небесне сито.
Сплять ліси й діброви, природа дрімає.
Увесь простір з нами тихо розмовляє.
Осінній бал
Зібралась осінь святкувати,
Шати нові одягла,
А з павутиння рукавички
Собі до платтячка сплела.
Вінок із кленового листя
Зібрала дивних кольорів,
Червоні буси калинові –
Дарунок зоряних вітрів.
У пишні коси заплітала
Смарагди скупані в росі.
Уранці личко умивала,
Своїй радіючи красі.
У сонця пояс попросила
Тендітний стан оперезати,
Ходою тихою ступала,
Щоб світ навколо дивувати.
У ритмах вальсу закружляла,
У танці вихором неслась –
Красуня осінь танцювала,
Пісня в серденько лилась.
Бал скінчився непомітно,
Вляглася тихо заметіль.
Перли чисті й діаманти
Цвіли у росах звідусіль.
|