Галина Дадак, вірш. 8.07.2011 р.
Струна надій
В тумані сивім ранок мрій
Встає під сонечком зігрівшись.
Бринить струна моїх надій
В потік доріг далеких вплившись.
У далечінь хмарки біжать,
В озерах хвилі як перлинки,
Синіє простір, вогонь стожар
Сховав надії в палкі іскринки.
Вони полинули в глибінь,
На дні сховалися від смутку.
Чисті води земних надій
Втамують гіркоту п’янкого трунку.
Стрімкий політ, як щебет птаха,
В садах відіб’ється луною.
Зітхання нездійсненних мрій,
Сховаються у лепеті тужіння за тобою.
|