Неділя, 20-10-2019, 18:21
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2013 » Серпень » 8 » Чайковська Валентина, вірші. 8.08.2013 р.
14:10
Чайковська Валентина, вірші. 8.08.2013 р.
Валентина Чайковська, вірші. 8.08.2013 р.
 
СВІТЛЕ-СВІТЛЕ
 
Ходім у гай, мій любий, по суниці
Без кошиків й босоніж, як колись.
Зостав щоденний клопіт на полиці –
Сьогодні в путь веде лиш серця вись.
 
Зберім, коханий, в пригорщі наснагу,
Зануримось у пестощі й тепло,
Немає в думах ні тривог, ні страху –
Їх геть щось світле-світле відмело.
 
Забудь, соколику, що зараз січень –
В країні чар немає місяців:
У нім ніхто не зве в суді до свідчень,
Не в'яже пут, не лічить трудоднів.
 
На ложі трав яскраві, наче зорі,
Дві дивні ягоди - мить полум'я в серцях.
До щему, до криштальних сліз прозорих,
Чомусь хвилює мить щаслива ця.
 
БУРШТИНОВИЙ РАЙ
 
Моргали нам зорі - маленькі багаття.
Байдужі? О ні, моя рибонько, ні.
Ти чуєш здивований вигук латаття:
"Ті зорі, мов очі твої чарівні!"?
 
Тремкі і незмірні, з вогнем золотавим,
То дивляться в душу, то геть десь летять,
До млості колишуть серпанком ласкавим,
Озерна глибінь в них та втіх сіножать.
 
І сяйво далеке, і щось загадкове,
Терпке щось від терну та іскра "Впіймай!"
Лебідонько біла! Закоханий знову
Лечу в бурштиновий незвіданий рай.
 
І ЩАСТЯ СВІТЛА КРИХТА
 
Вплітає ніч сріблясту згадку в сон.
А може в дійсність блискавка шугнула?
Чи знаєш, любий, що таке "полон"
Через роки?.. Все серденьком відчула.
 
Ти, наче вихор, увірвавсь в життя,
Шаленим подихом війнув на плечі.
Чи збожеволіла, коханий, я,
Піддавшись шалу нинішньої втечі?
 
Заходить сонце в променях п'янких.
Розрад шукаю зболена душею,
І на сторінках білих та тонких
Зі слів складаю дивную камею.
 
Згадати все, забутись, як колись,
Піднятись в небо горлицею тихо.
І сколихне сльоза блакитну вись!
Кохання, сум і щастя світла крихта.
 
КРАПЛИНИ КРОВІ НА ШЛЯХУ
 
Чи то дитя немудре є в забаві
З троянд безжурно рвало пелюстки?
А, може, вечір фарби взяв в заграви –
Розсипав іскрами по стежці залюбки?
 
Хіба ні те, ні інше, бо ридають,
Кричать в нестямі втрачених надій,
Краплини крові на шляху без краю –
Червоних вуст нестерпно-гострий біль...
 
Тремтить сльоза, пролита на пелюстку.
Стебло без квітів, мов душа в шипах.
Не бійся ран! Чи бачиш серця муку?
Зігрій того, чий вогник вмить зачах.
Переглядів: 317 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Серпень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz