Валентина Чайковська, вірші. 20.06.2013 р.
ЧАС В КОШАРУ
В дивній тиші стоять береги,
Обнімаючи річку сріблясту,
Що в пориві тремкої снаги,
Пише вірші далекому рясту.
Чи від ніжності щемних рядків
Красень-окунь впав в заздрість зненацька,
Чи то лящик малий осмілів,
Виробляючи па чудернацькі?..
І здригнулося плесо живе –
Де-не-де появились кружечки,
Засміялось люстерко криве:
"Час в кошару, хмаринки-овечки"!
БУРШТИН
Минуле спить у бурштині:
То ніби сонечко ясне –
Прозоре, тепле і тремке,
То щось бентежить раптом дні.
Предивне вкраплення хвилин,
Якоїсь мушки чи жучка,
Віків невпинна сон-ріка
До нас доносить дивний плин.
І терпне мить у тій красі –
В смолі смерекових натхнень,
І світлом повнить ясний день,
І геть ідуть тривоги всі.
ЦИКЛАМЕН
Ніби неба фіолет
Впав рожевим снам в обійми...
Чи метелик стишив лет –
Досягнув олімпів мрійних?
Боязкий на вигляд квіт
Домінує понад чванством,
Вносить щем в байдужий світ,
Повнить серденько багатством.
І, здається, дух тремтить,
У красі зроста величність,
І суттєва ЦЯ лиш мить –
Саме в ній дрімає Вічність.
КАРПАТСЬКИЙ СВІТАНОК
Пробудилась волоть обіч плаю,
Колоском вклонилась молочаю,
Та й удвох вже сонечко стрічають.
Ось зайча змочило в росах ніжки,
Стрепенуло з себе чари нічки,
Лишень вуха задрижали трішки.
Зі смерек пташина пісня лине –
Неймовірно щира, доброчинна,
І така навкіл краса невинна!
Ще лиш мить і плай заповнять вівці –
Цяточки живі в зеленім ситці,
В'їде в тишу гомін в колісниці.
Понесе вівчарське "Гей!" відлуння,
І ялиця - вже давно бабуня,
Прошепоче внучці: "Ти красуня!"
|