Валентина Чайковська, вірші. 19.09.2013 р.
ОЙ, РОКИ-ЛЕЛЕЧЕНЬКИ...
Чом блукаєш, душенько, в думах-лабіринтах?
Чи тобі ввижається осінь днів неситих:
Листопад засніжений та солома з жита,
Що стелила матінка в люльку перед світом?
Та й співала крихітці, (ще й не народилась),
Про бентежну ніченьку та про Божу милість,
Пестив голос піснею, тріпотіло серце,
І блищали слізоньки в віченьках-озерцях.
Уродила донечку соколу та й мужу,
Упросила Доленьку в ній плекати душу,
А сама, горушечка, місяць, другий, третій –
До весни знаходилась між життям і смертю...
Та вернулась ненечка - не минуло щастя!
Теплим-теплим усміхом відвела напасті,
Мила біле личенько у воді з рум'янком,
Вчила любу донечку посміхатись ранкам.
Виростало в серденьку зернятко хороше:
Щось було від неньки в нім, щось - до болю отче...
Ой, роки-лелеченьки, де ж ви полетіли?
Чи ж твої то, душенько, думи посивіли?
Відгукнулась ясочка: "В думах світять зорі,
В них слова - промінчики, мов роса, прозорі".
В іменини стелиться піснею стежина,
Тихо-тихо про любов вторить їй калина...
На півшляху листопад задививсь у вічі,
Стільки ласки вгледів в них, що завмер при стрічі.
То дарма, що рік прийшов, вбравшись в стрій сукняний,
Не журися, душенько - дум краса не в'яне.
В ТОЙ ЧАС
Чомусь марою входить сум зненацька,
Без стуку та без дозволу душі.
Гостинність це, чи жертва чудернацька –
Вночі світити гостю каганці?
Сердешне з вуст витискувати "Прошу",
В той час, коли судомить кожен нерв?..
Чи може дух нести надмірну ношу?
Всміхатись в мить, що повнить глиб озер?
В рожевих снах нема про смуток мови,
Мовчить зоря, лиш сяйво тішить зір.
Господар чуйний не відмовить й псові,
Що так дрижить, мов струни сотень лір...
Розпивши разом келих дум бентежних,
Спроваджу сум в той край, де тане біль,
Нестиму людям щиро в думах ґречних,
Щось тепле й гойне, радощів кадриль.
СНИ
У зорянім вельоні ніч-чарівниця
Заходить навшпиньки до кожного в сни,
То з соромом пестить, то ніби блудниця...
Чи душі страждають у снах без вини?
Голубить й колише когось в насолоді,
І пурхає радість метеликом втіх –
Всміхається місяць - небесний добродій.
У снах ми без масок - живіші з живих.
|