П`ятниця, 18-10-2019, 15:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2013 » Вересень » 12 » Чайковська Валентина, вірші. 12.09.2013 р.
14:15
Чайковська Валентина, вірші. 12.09.2013 р.
Валентина Чайковська, вірші. 12.09.2013 р.
 
НА ХВИЛІ ЩИРОСТІ
 
Крадькома впливає в гай густий серпанок,
Мов спустилась з неба хмара велетенська –
Скільки див за нею вкрив митець-світанок?
Вся в таємних хвилях ледь біліє фреска.
 
Так бувають в людях і думки прикриті,
Як мовчань завіса в снах напівпрозорих –
Щось сплітають жваво на своїм санскриті,
Тільки дум не видно в душах неозорих...
 
Вже за мить, ще трішки... промінь-віра рине –
Прошепоче: "Годі! Скинь вуаль допіру!"
І спаде серпанок, в ковилі спочине,
Наскрізь геть просвітить серця недовіру.
 
Спалахнуть у росах ліхтарі живильні,
Розпростають квіти кольорові рюші –
Мовчуни суворі стануть більш прихильні,
Щось дитинне й чисте запрозорить душі.
 
Теплий плин довіри, наче сміх Ярила –
Сивину на фресці змиє хвиля щира,
Їй услід несеться пісня легкокрила,
Десь струною в зорях одізветься Ліра.
 
В ОДНІМ БАЖАННІ
 
Усе високе родиться із тліну.
Із зерня - в дерево, цей шлях незмінний:
В землі усіх родів шляхи сплелися,
В однім бажанні - знов злетіть у висі.
 
Через гріхи і біль, і плин страждання,
В нестерпних муках, пристрастях, зітханнях -
Росте душа, мов дерево по суті:
Як дуб, чи липа в цвіті самобутнім,
 
Чи піхта - кримської сосни небога?
Всі різні - тільки шлях один до Бога!
А там, вгорі... О, затуляйте лиця!
Росте назустріч, Світлом промениться:
 
Єдина Істина, Любов, Надія,
Що кожним серцем зверху володіє,
Шепоче віття (в зорях все!) земному:
"Ходи кохане., блудне... Час додому!"
 
Із Ночі - в День, із Мороку - до Світла,
Душа, мов Божа ясочка, розквітла –
І Вічне Сяйво посміхнеться з Неба,
Обійме щиро - в Нім душі потреба!
 
ЧИ МОЖЛИВО?
 
Чи шкарубнуть думи від роботи,
Наче сильні руки косаря,
Що ретельно з хистом воєводи
Косить трави, зійде ледь зоря?
 
Чи у думах хуртовина справжня,
(Ніби хтось вандалить сон могил)?
І болить душа всю ніч до рання –
Крізь ребро і дах летить щосил.
 
Чи можливо, щоб метелик думи
Променився радістю чужих?
І зникає сум душі без шуму –
І од щастя серденько дрижить.
 
КОШТОМ ВТРАТИ
 
Десь гуркоче розгнівана лава,
Що зродилась в пекельнім вогні,
Може, жах той привидівсь у сні?
Бо за що мають згинути трави?
І ця ружа - дарунок мені?
 
А вулкан набирає все силу –
Від людської жадоби і зла?
Якби ж тільки краса ця могла –
Затулила б від грішного пилу,
Пелюстками б себе роздала!
 
Вгамувала б собою напасті
В душах каїнів мовчки, без слів,
(В тих, що втратили честь й поготів),
Коштом втрати рожевого щастя -
Замінила б у цноту їх гнів.
Переглядів: 317 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Вересень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz