Марія Чайка, вірші. 20.02.2011 р.
***
У цілому світі немає нічого
Дорожче за мамине серце і слово,
Ніхто і ніколи не зможе сказати,
Що є хтось близькіший ніж рідна мати.
Завжди вона поруч: у думці, у серці
Її світлий погляд, як чисте озерце,
Як пісня знайома з дитинства до болю.
Нехай буде радісна неньчина доля.
Свята і прекрасна - немов на іконі.
У мами найкращі у світі долоні,
Волосся, як колос у полі, як жито,
Що пахне добром, що росою омито.
Для мами завжди найсвятіше - дитина:
Голубонька - донечка, посмішка сина.
Радійте, хто має щасливу родину,
Цінуйте ж від Господа кожну хвилину.
Ненька
Цілую руки рідної матусі,
Невтомні руки мами золоті.
До них я серцем тихо прихилюся...
За все, що маю, дякую тобі.
За теплоту і затишок в оселі,
За ніжність і турботу без межі,
За тихі ранки, вечори веселі
Й за вогник, що палає у душі.
Переболить згорьоване серденько,
Усіх воно воліє обігріть.
Від тебе перейму я, люба ненько,
Святе уміння щиро так любить.
Ти - Берегиня роду, моя мила,
Ти захищаєш нас, дітей своїх,
Ти не троянда, а ромашка біла
Проста й відкрита сонцю на зорі.
Буває, що сльозинку нишком зрониш.
Пробач мені свої тяжкі жалі,
Не плач, рідненька, каюсь я в усьому
Й тобі вклоняюсь низько до землі.
Хай сонечко вітає тебе ясно,
Зозуля накує багато літ,
Хай зіронька приносить щастя рясно,
Щодня дарує радість дивний світ.
***
Пливе життя, біжать години,
Роки летять немов огні.
Й можливості в житті людини,
Течуть, як річка, в кожнім дні.
Пірнають безвісті в безодню,
І пропадають назавжди.
Тому робімо те сьогодні,
Що можемо зробити ми.
Життя коротке, то ж не гаймось,
Бо час не буде нас чекать.
Добро робити не вагаймось,
А світу треба помагать.
Тепло і ласка те, що можем,
Ми ближнім кожен день давать.
Тому давайте, допоможем,
Людей любов'ю зігрівать.
|