Світлана Бусел-Костюк, вірші. 12.05.2011 р.
Чоловікові
Намалюй мені тишу,
Що пливе у човні,
Теплий дотик дощу
До весняної казки.
І мелодію ніжну,
Що з'являється в сні...
Намалюй, намалюй же, будь ласка.
Ще вечірню задуму
Вилий на полотні,
Мерехтіння зірок
І небесне мовчання.
Щоб коли я погляну,
Здавалось мені,
Ніби бачу наш острів Кохання.
***
Я вслухаюся в тишу зимову...
Серцем вловлюю подих весни.
Мені хочеться вибігти знову
В край, де стали щасливими ми.
Мені хочеться вірити в казку –
Замість снігу побачити квіти.
Розтопи в мені холод, будь ласка,
Дай вогню, щоб ним серце зігріти.
Дай надію на диво весняне,
Щоб могла я чеканням горіти.
Образ твій, мій далекий коханий,
На життєвих шляхах не згубити...
***
Я тебе не кохаю -
Я просто не можу без тебе.
Я тебе не кохаю -
Ти просто, як пісня, треба.
Я тебе не кохаю -
Просто ти мені світиш в дорозі.
Я тебе не кохаю,
Та без тебе впаду в знемозі.
***
Світ темнішим від ночі здавався,
В якій навіть зірок не було.
Коли весело ти привітався,
То в душі моїй щось ожило.
Я не можу тобі пояснити,
Чому очі у мене сумні.
Я... боюся тебе полюбити -
Ти як мрія потрібен мені.
Тож мовчу. Не кажу нічого.
Знаєш, я вже боюся слів.
Дуже часто буває так в Бога,
Коли хтось когось пізно зустрів.
***
Остуди моє серце зливою,
Позмивай всі сліди дощем...
Може, знову я стану щасливою,
На надійне схилившись плече.
Може, стану для тебе єдиною
На увесь цей зрадливий світ.
Тільки чистою, світлою дниною
Ти посій у душі моїй цвіт...
***
Не має слово зрада кольорів,
Ні запахів, ні музики не має...
Воно, неначе ураган шалених днів,
Все нищить, все шматує і ... вбиває.
***
Загубився погляд
В темряві нічній.
Надірвався криком
Ніжний голос твій.
Зорями у трави
Скочуються сни.
Повертають з вирію
Пахощі весни...
Позбираю звуки всі
І складу в слова -
Буде для кохання це
Схованка жива...
Линуть вірші птахами
До твоїх доріг
І рясними росами
Падають до ніг..
|