Валентина Божик, вірш. 12.05.2012 р.
Спогад
Ти так здивований,
Що я все написала...
Ні-ні це тільки часточка чудової людини
І я, щоб не спізнитися,
Подумала, а потім у рядочки склала.
Хороша, добра в тебе мама
І ти люби її, шануй,
Якщо приїхати не встигнеш,
То пару речень надрукуй.
Колись, як я була студенткою,
Моя матуся так мені казала.
І вишли їй листа,
Що ти живий, здоровий
І дітки слухають тебе...
На серці в мами іскорка жеврітиме любові,
Що син турбується,
До себе в місто жити зве.
Та краще ж їй в селі живеться
В будинку поверхів нема...
Одна прийде сусідка,
Друга озветься...
В садочку чисте повітря,
Вітерець тихесенько і сильно повіва...
Вода колодязна, чистенька,
Без трубних запахів вода.
А це повір, лікує старість швидше,
Ніж вигоди оті, що в місті,
Ніж все оте міське.
В селі і дим солодший, згідний?
Про це ж колись давно
Писала Леся Українка,
Коли приїхала провідати
Своє село...
|