Степан Борисюк, вірші. 22.05.2012 р.
***
Розсип перлинками ті жар-слова,
Оті весняночки і ніжні, й милі,
Що під снігами березень хова.
Під віями твоїми місяць виплива
Й цілує губ твоїх пелюсточки розцвілі...
Розсип слова.
***
Нап'юсь удосталь гіркоти
І серце розтривожу:
Колись розведені мости
Уже звести не можу.
***
Чи покличу тебе, ти часто питаєш.
Літо на крилах лелек мені залишаєш.
Сную самотою. В'яну, мов квіт без роси.
Усе відійшло. Не вернути літа краси...
***
Заголубіло.
Висіялися проліски
Весну будити —
Сльозинки підсинені,
Чисті, незаймані,
Наче слова мамині...
Висіялися проліски.
|