Степан Борисюк, вірші. 1.05.2012 р.
***
Мені приснились твої русі коси,
Спокуслива принада пліч.
І очі, що виблискують, як роси
У зоресяйну літню ніч.
І вже квітують мої мрії:
Твої вуста, задума віч...
Нехай горить ця іскорка надії,
А звабу сну одгоним пріч.
***
Ніч
І тиша —
Пора наймиліша.
Він
І вона —
Зітхання.
Рука
До руки —
Крила ластівки,
Роса
До роси —
Світання.
Сльоза
До сльози —
Прощання.
***
Сіли
Статечно
Думи
Сивими
Голубами
На плечі...
З ними
Відлечу
Й відсумую,
І помовчу,
Й понімую...
***
Буйноцвітом, немов заметіль,
Обкрутився-обвився хміль...
Гнучка, як виноградова лоза.
Налита соком, гронами звиса
Грудей твоїх спокуслива краса.
І трепетний їх доторк в тишині —
В обіймах пагони пружні.
|