Степан Борисюк, вірші. 19.06.2012 р.
***
Переквітує літо. Згадки, згадки...
І затишно від теплоти.
Усе — про тебе, все — спочатку.
Нас тільки двоє: я і ти...
***
Сон наодинці уранці — із хати.
Ми знову не стрілися... Ох...
Не знаю, як ублагати
Оте затяте мовчання обох.
***
Якщо відчуєш мовчазну тривогу,
Заб'ються крила мрій сполоханих,
То розшукай в душі оту дорогу,
Де залишив дівчат некоханих...
***
Не знаю, не знаю, чом плачу.
Снується журба на щоці.
Я бачу, я бачу, я бачу
Твій подив на мому лиці.
А, може, я тінню твоєю буяю,
Солодкий туман мене огорта?
Не знаю, не знаю, не знаю,
Чим пахнуть твої вуста.
|