П`ятниця, 29-03-2024, 15:16
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5477
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Головна » 2010 » Вересень » 7 » Бобак Олександр Миколайович, вірші.
15:24
Бобак Олександр Миколайович, вірші.
Олександр Миколайович Бобак
 
Олександр Миколайович Бобак – корінний прибужанин із хліборобського роду. Олександр Лель – його поетичний псевдонім, Олекса Хведів – краєзнавче ім’я. Народився 7 березня 1958 року в селі Млинище Іваничівського р-н Волинської області. Після закінчення десятирічки у с. Поромові в 1975 році здобув професію фотографа у навчальних закладах Луцька і Києва. Успішно закінчивши їх, присвятив фотомистецтву усі подальші роки. Спершу на педагогічній, а потім журналістських нивах.
 
Саме у Нововолинську він пов’язав свою долю з газетою. Розпочав із заводської багатотиражки ВО „Оснастка”, а потім працював у міських часописах „Робітничий голос”, „Народна рада”, був фотокореспондентом газети „Наше місто”.
 
Поезією жив ще зі шкільних років, але виніс поетичне слово на суд читача вже у зрілому віці. Перша збірка поезій „Душа зізнання” вийшла у світ у 1999 році. Внутрішньою потребою Олександра Бобака було краєзнавство, родовід. У 2008 році вийшли дві книжки краєзнавчого спрямування: „З ласки Божої” і „Час відкривати істину”, значно раніше земляки отримали „На кручі Бугу”.
 
***
 
Родино близенька,
Далека родино,
Вклоняюсь низенько.
Усіх вас уклінно
Віншую словами
На многая літа.
Хай буде між вами.
Мов річка розлита,
Дорога щаслива
І доля Господня.
Хай сіється злива
У душі добротна,
Хай повниться радо
Твоє покоління,
І кожен нащадок
Прийме благостиню.
Вклоняюсь до сходу
За доньку, за сина.
Бо й я з цього роду –
Не є сиротина.
 
***
 
О поле широке, о поле безкрає,
Дарма над снігами журби не зганяй,
Твої чорноземи господар зорає,
Зернину засіє під новий врожай.
 
І виросте колос, і сонцем наллється,
Спокусить хлібами його аромат,
Немов у дитинстві, стежина зав’ється
Неквапливим ходом – вперед і назад.
 
Тут всі мої скарби, тут всі мої болі:
Як стрінув світанок – зустріну й зорю,
На житньому полі, безкрайому полі
Колись запалав я, колись і згораю.
 
Святвечір
 
Посріблений обрій – земля й небеса:
Дерева-коралі, і місяць між них,
І шиб візерунки, і вітер, що стих, -
Яке це блаженство, яка це краса!
 
І стелиться сіно на білий обрус,
І ставиться втішно пшенична кутя,
І свічка зоріє заради життя
І свята, яке нам дарує Ісус.
 
На віче сімейне всі дружно зійшлись:
І діти, і внуки із різних усюд –
До рідного дому, щоб стрінути тут
Різдво довгождане – осяяну вись.
 
Поклик
 
Кличе знов мене рідний поріг,
Пам’ятає він перший мій крок.
В’ються – в’ються кільця доріг,
І про матір – сувій думок…
 
…А вона все у снах серед ночі
Бачить батька серед живих.
Біла паморозь в косах, та й очі
Вже не плачуть, бо сплакала їх…
 
І тамую в собі я ридання,
Прихиляюся до сивини.
Все життя твоє, мамо, в чеканні:
Сина – з дороги, батька – з війни.
 
Заметіль
 
Цілий день завзято і зухвало
Танцювала віхола й ревла,
Мабуть, довго музику писала,
Розважалась шпарко, як могла!..
 
Падала, стрибала, розсипала
Із вітриськом в парі сніг вона…
А всміхнулось сонце – заблищала
Тепла крапля на чолі вікна.
 
7.09.2010
Переглядів: 1449 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1 Тамара Кравчук  
0
Доброго дня!

Дуже цiкавить iсторiя Свято-Введенської церкви села Михалє ( „На кручі Бугу”). Чи є можливiсть її придбати, або ознайомитись в електронному виглядi?

Дякую за вiдповiдь!

З повагою,
Тамара Кравчук


Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Вересень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2024
Безкоштовний хостинг uCoz