Надія Бєльська, як виховати справжнього українця? 27.01.2011 р.
Любіть Україну
Як виховати справжнього українця?
Якщо запитати у молоді, які моральні якості вони цінують понад усе, гадаю, результат відомий заздалегідь: більшість назве якості, які ґрунтуються на комфортних умовах проживання, тобто матеріальних та соціальних (спілкування, кар'єра) потребах людини. Вищий рівень - ідеальні потреби - характерний для небагатьох особистостей. На мою думку, українці втратили сенс життя. Відійшли сьогодні від таких святих понять, як патріотизм, культурні цінності, розвиток національної самосвідомості.
На жаль, наше суспільство перетворюється на спільноту духовних яничар. Звісно, для них українське - не важливе, не актуальне. А справді, чим ми, громадяни України, можемо пишатися?
Сучасна наука довела, що кожний народ має свій характер, свою ментальність, які впливають на його історичний процес, на долю самого народу й кожного його представника. Ментальне, видиме втілення цих явищ - культура, ядро якої становить духовність. Осмислити складну проблему становлення духовності народу можна за умови, копи відомо все, що нагромаджено, - тобто ознайомившись із культурно-духовною спадщиною народу.
Запитаємо себе, чи багато людей - наших сучасників - замислюється над основними характеристиками української ментальності? Над тим, чи змінюється вона в часі? І як? Як ці зміни впливають на виховання дітей - отже, на наше майбутнє? Швидше за все, що в гонитві за грошима, за пріоритетами матеріального світу, за ідеалами американського способу життя - ні, таких мислителів обмаль. По-перше, немає часу на філософування. По-друге, стає страшно, якщо задуматися, страшно за себе, за дітей, за прийдешні покоління...
Найкращим середовищем для збереження душі народу є сім'я, яка з молоком матері передає дитині «народні гени». Те, що німця робить німцем, американця - американцем, а японця - японцем, це складний вплив тих рис, які відрізняють японську, американську і німецьку родини. Чому так? Батьки - носії певних норм, традицій цієї культури. А саме у дитинстві на підсвідомості закладаються основи національної ментальності.
Які ж ми українці? Виділяються такі риси:
- висока емоційність, щирість, гостинність, душевна теплота;
- патріотизм. Споконвіку на територію України зазіхали різні нападники. І завжди наші предки відвойовували свою незалежність, боролися за свою волю, за своє місце під сонцем. Козацький дух і зараз живе в кожному справжньому українцеві;
- споглядність. Українцям властиві релігійність, поетичність, прагнення до чогось ідеального, бажання порозмірковувати над сутністю речей;
- схильність до рефлексії. Предметний світ для українця стає цікавим тоді, коли є нагода для інтенсивних переживань;
- працьовитість. Працюють і на роботі, і вдома майже роблять все самостійно. І навіть зараз, коли платять несвоєчасно і не всю платню, українці працюють на совість;
- терплячість, яка часто переходить у пасивність. А можливо, усе саме зміниться на краще... Але коли обставини потребують, на світло виходить інша риса – козацький непримиренний дух;
- гумор.
Пізнаєте портрет «середнього українця»? Чи схожі наші сучасники на нього? Гадаю, у більшості рис - так. Тобто українська ментальність жива. Люди, які організували нашу «американізацію», досконально вивчили її та використали на свою користь ті моральні якості, на яких можна зіграти, а «незручні» - замінили на протилежні. Нашим дітям пропонують інородні цінності. Згадайте, на яких трьох китах тримається ментальність народу, - на спільній мовній, культурній і морально-етичній основі.
1. Яка мова культивується зараз із дитинства? Англійська.
2. Яку культуру впроваджують засоби масової інформації? Американську.
3. Які норми моралі нам нав'язують? Американські.
І все це робиться зі знанням особливостей нашого національного характеру. Нам втлумачують ідею нашої меншовартості. Для цього використовують усе - капітал, фонди, телебачення, пресу. А чи насправді наша культура і наші цінності застаріли?
Шанобливе ставлення до батьків (до них навіть звертались на «Ви»). Батько - незаперечний авторитет у сім'ї. На основі цього ставлення виховувалась така якість, як послух. Це важлива моральна риса у вихованні. Координувати і спрямовувати поведінку дитини може лише досвідчений дорослий. Неслухняна дитина стає свавільною, некерованою.
Повага до старших людей як близьких, так і чужих. У багатьох цивілізаціях існували пріоритети старшини, адже старші люди мають життєву мудрість, досвід, уставлений світогляд. Вони можуть уникнути багатьох помилок, характерних для молоді. Можуть дати слушні поради, направити в потрібне русло дії молодих. Сучасне суспільство не бере це до уваги, воно презентує тільки переваги молодості.
Старше покоління сприймається молоддю (слава Богу, не всією) як недоумки (бо не розуміють ринкової економіки, а говорять про пріоритети моралі) або як непотрібні люди в суспільстві (по телебаченню показують про вбивства батьків із-за житла). До речі, психічно нестійких молодиків провокують на подібні дії. Годі вже говорити про елементарну повагу до старших людей у транспорті. Нині лише дехто з молоді може поступитися місцем у транспорті бабусі чи дідусеві.
Важка тема - милосердя до хворих. Адже для іміджу багаті люди (особливо перед черговими виборами) нібито піклуються про інвалідів. Але, на жаль, часто - густо це показний одноразовий акт милосердя. Справжніх меценатів поки що в Україні дуже мало. Задля справедливості слід сказати, що є організації, які опікуються інвалідами, дітьми-сиротами, дітьми з вулиці. Значить, є надія на відродження душі нації. Але проблема хворих старих одинаків так і не розв'язана.
Про трудове виховання теж не можна сказати однозначно. Одні батьки вчать своїх чад заробляти гроші з дитинства просто вдома, стимулюючи їхнє хороше навчання або хорошу поведінку, нібито привчаючи до ринкових відносин. Аргументи таких батьків важко виправдати з позиції моралі. Бо якими будуть стосунки, коли самі батьки постаріють, стануть немічними і вже не зможуть оплачувати хорошу поведінку дорослих дітей? Чи можуть вони сподіватися на матеріальну допомогу й душевне розуміння своїх проблем? Інші батьки вважають, що фізична праця - ганьба для їхніх дітей. За них це мають робити спеціально наймані люди. І виростає людина першого ґатунку, а решта - нижчого.
Про цнотливість можна і не згадувати. Уже з дошкільного віку діти розбираються у тонкощах фізіології статі. Батьки намагаються якомога швидше розкрити малюкам секрети статевого життя. Допомагає телевізор. Забувається, що всі стосунки між чоловіком і жінкою починаються з любові, а не з сексу.
Отже, українські цінності вищі за американські, за ті, які нам експортують. Ядро нашої вікової культури достойне уваги. І в наших силах, щоб це ядро вибухло, щоб воно спалило все наносне, не притаманне нашій ментальності. І залишилася б лише світла і чиста українська душа.
Надія БЄЛЬСЬКА.
|