Оксана Бадзюнь, вірші. 8.01.2011 р.
Сонет
Заграли пахощі весняні
І все довкола зацвіло,
Я закохавсь у тебе вже давно
Але не кидає свій зір на мене ця вродлива пані.
Любов прийшла й у твою душу.
І ти стоїш упевнена красою,
Та порівняти тебе можу лиш з Весною.
А як не бачу дар цей, плакать мушу.
Бо де ж прожить без неї можу
Я закохавсь у неї до нестями,
В таку красиву і на сонце схожу.
Мені хотілося б загоїти ці рани,
Забути мить, коли зустрів тебе, кажу
Ти варта люба, неземної шани!
Не так вже й просто
Чому життя таке складне?
Чому? Питаю я себе.
Весь час в думках я десь літаю,
Про все обдумую, та знаю:
Не так вже й просто нам прожити,
Бо треба все на світі вміти.
Здавалося б, що кривда тільки є в кіно,
Насильство, зло, і навіть гнида,
А виявляється не так вже просто -
Усе заплутано та гостро.
І скрізь панує людська жадність
І мало хто зберіг свою порядність.
Тож треба нам з болота цього виповзати.
Та чим скоріше духу звідти дати.
І на вертатися туди ніколи,
А жити лиш в одній любові.
***
"Життя важке!"
А хто казав, що легко жити?
Ти плачеш, бо покинули тебе?
Та перестань ті сльози лити.
Тут головне,
Щоб вміла ти прощати,
Не думай, моя пташко, про сумне.
Розпрям же крила і хутчій літати!
Будь впевнена в собі,
Крокуй за кроком крок.
Удача усміхнеться і тобі –
Ти станеш ближче до зірок.
А ще й до неба хмар і сонця
Всміхнися, дівчино-краса,
Відкрий в душі своє віконце
І засвітись як ранішня роса.
|