Юрій Андросов, вірші. 27.11.2014 р.

Переклад із російської - Валерій Ставецький

***

І знов весна! Уже у котрий раз
Планета квітне щастям до останку –
Це ніжності нечувана пора
І сновидінь яскравих на світанку.

Ледь-ледь весна торкнеться наших снів,
Багатомовним громом відгукнеться –
І полудень блакиттю захлинеться,
Накриє нас безумством почуттів.

І знов весна! І знов яскраве світло
Заллє майдани, і пробудить квіти,
І люди даруватимуть усмішки,
І задзвенять пейзажі, наче діти.

***

«Я устал от двадцатого века»
В. Соколов

Прокляття на жорстокий вік — годину,
Коли руйнує все сама людина.
Коли замість добра ми сієм злоби силу,
То ненародженим в цей вік лиш пощастило.

***

Геть, нудьго! Ми із радістю друзі!
А нудьга знов своє затягнула:
«Всі забули про тебе в окрузі!
Навіть смерть вже про тебе забула!»