Юрій Андросов, вірші. 25.12.2014 р.

Переклад із російської - Валерій Ставецький

***

Для мене ти, звичайно, не ікона,
Але без тебе тяжко стало жити.
Саме тому, «Афінськая мадонно»,
Тобі готовий вірно я служити.

Схилю сумирно знов свої коліна
Перед тобою, дорога мадонно.
Хай розцвітають почуття нетлінні,
Хай небеса їм стануть в охороні.

А почуття ті чисті, наче іній,
Що біля скронь моїх ледь проступає.
І небосхил сьогодні синій-синій,
І скрипка у душі моїй співає!

***

І коли вже настане прозріння
У душі твоїй, ще дитячій,
Що не варто шукати спасіння
Від кохання мого гарячого.

Що не варто здригатися сторожко,
Оглядатися несміливо, -
Щиро вірю, і знаю, і зможу
Все зробить, щоб була ти щаслива!

***

Пробач мені за мову недолугу,
За те, що у полон мене забрала.
А сірого дощу похилі смуги
Зливаються в розлуки покривало...

Усе навкруг втрачає сенс без тебе,
Не тішить і натхнення, і мені
Застиглим видається простір неба,
Де сонечко ледь зблисне в вишині.

Навколо сумно, сіро, непривітно,
І я собі цілком чужим здаюсь.
Пробач мені за ці осінні квіти,
Які тобі подарувать боюсь...

***

Облич вродливих вдосталь є, повір,
Перед твоїм - і бірюза тьмяніє.
В чарівнім затінку від довгих вій
Дай заглянути в очі чарівнії.