Юрій Андросов, вірші. 20.11.2014 р.

Переклад із російської - Валерій Ставецький

Серенада Дон-Жуана

Не тримай же мене на порозі,
Боячись і гріха, і вини.
Хай серденько не б'ється в тривозі –
Честь зі мною ти не борони.

Я Амурів слуга, він - начальник.
В світі я — серцеїд-пілігрим.
Як кохаю - то вже до нестями.
Звісно, дам я обітницю в тім.

Тож не бійся пліток і неслави –
Це мине. День настане новий, -
Заміни на любовні забави
Ти гіркую самотність вдови...

***

Якщо зі сонцем зустрічі чекаєш,
То навстіж відчини своє віконце.
Збагнеш ти істину просту, хоч не бажаєш:
І на сокирі ката сяє сонце.

В екстазі був... Від тебе голос линув –
Слова пристойні, трішечки байдужі,
Що я, дикун, в душі своїй глибинах
Інстинкти звіра затаїв потужні.

Цнотлива ти! Повір мені на слово:
Усякий звір у небезпеці грізний,
Та є моменти, коли знову й знову
Стає він тихий, добрий, дуже ніжний.

У грудях лева чорна злість таїться,
Але й любов у грудях лева є.
Як зрадить лева гордого левиця, -
Йому враз розпач серце розіб'є.

Коли ти, може, під покровом ночі
Себе комусь даруєш знов і знов, -
В моїй душі не згаснуть твої очі,
У серці лева - дикая любов.

Повір мені, що вже ніхто лихого
Сказать про мене у житті не зможе.
Як добре те, що більш нема такого,
Що ні на кого в світі я не схожий!